«Кооперация. В чем ее сила?
В том, что людей она объединила –
Мыслящих, мудрых, способных творить,
С верой в свой статус божественный жить.
Знающих – верящим Бог помогает,
Двери любые для них открывает.
Благословляет Объединенья,
Готовя, людей в них, к великим свершеньям.
Для жизни в мире, гармонии,
Создании новой истории.
Где радость, где счастье, где смех,
Где изобилие для всех
И навсегда – без конца…
По высшим законам Творца!»
Наталья ПРОКОПЧИК
«У нас, мені здається, недостатньо звертають уваги на кооперацію…» – було написано рівно 100 років тому*. Але тепер, після череди війн і революцій, кооперація отримує абсолютне, виключно важливе значення.
У мріях старих кооператорів, здавалося б, забагато фантазій, які були смішні деяким діячам минулого століття своєю наївністю. Та в чому полягала їхня наївність? У тому, що вони справедливо вважали, що саме кооперація шляхом освіти та практичної діяльності учасників кооперації призведе до побудови гармонійного, справедливого суспільства, спрямованого на розвиток та самореалізацію кожної людини – головного ресурсу процвітання. Як свідчить досвід історії, революції призводять лише до жертв, руйнувань, а потім…. все повторюється спочатку.…
Чому ж і тепер на кооперацію у нас дивляться з легковажною зневагою, не розуміючи її виняткового значення?
У таблиці (рис. 1) наочно показано гармонізуюче значення кооперації та напрямок куди вона веде. Можливо, нас свідомо водять то «ліворуч», то «праворуч»?! І для кожного напрямку знаходять свої обгрунтування та свої аргументи…
| Ліворуч | Прямо | Праворуч |
| Державно-монополістичний капіталізм | Соціалізм – кооперативний (колективно-індивідуальний) капіталізм | Приватно-монополістичний капіталізм |
| Державна власність домінує | Кооперативна власність гармонізує |
Приватна власність домінує |
Але істина, як ведеться, знаходиться посередині, у нашому випадку – прямо! Саме туди веде нас кооперація. За цим напрямком є те, що потрібне людині для щастя: мирне співіснування, гармонійний розвиток та самореалізація в колективі. Іншими словами, кооперація виконує виключне значення для суспільства, гармонізуючи взаємодію секторів економіки з державною та приватною власністю.
У чому ж полягає виключність кооперації? По-перше, кооперативна власність дозволяє акумулювати значні ресурси та кошти на вирішення спільних завдань членів кооперативу – тобто, служить колективу. По-друге, кожен член кооперативу незалежно від пайового вкладу має один голос, що гарантує рівні права в управлінні кооперативом і цим привчає учасників кооперативу брати відповідальність за ухвалені рішення – тобто, не втрачається індивідуальність особистості. Таким чином, кооперація стосовно державної власності – є ніби то приватною, персоніфікованою, а стосовно приватної власності – колективною. Саме тому кооперація дає людині можливість отримати реальні вигоди від спільної діяльності з однодумцями.
Борсаючись у вирішенні проблем сьогодення, ми недооцінюємо кооперацію, забули про гігантське значення кооперації та про її виключні можливості зазначені вище. Добре відомо, що у будь-яких процесах: виробничих, соціальних, і, особливо, творчих, головним є розкриття потенційних можливостей людини. Головне – це не продуктивність праці, а її натхненна ефективність!
Отже, це і є головним. Одна справа фантазувати з приводу продуктивності праці, якості продукції, задоволення попиту ринку, боротьби з корупцією тощо, перебуваючи виключно в позиції «ліворуч» чи «праворуч», а інша справа – навчитися практично будувати гармонійне суспільство так, щоб кожен сільський мешканець та городянин міг брати участь у цій розбудові. Саме кооперація дозволяє створити творчий ефективний середній клас, який поведе за собою всіх: і «лівих» – рис. 2. і «правих» – рис. 3.
Рис. 2. Державно-монополістичний капіталізм – «ліві»
Рис. 3. Приватно-монополістичний капіталізм – «праві»
Таким чином, кооперація спирається на державну власність та дозволяє вижити приватній власності уникаючи монополізації і утворення приватно-монополістичного капіталізму.
У відомій притчі про каменярів розповідається про ставлення різних учасників трудового процесу до своєї діяльності, що характеризує різні виробничі відносини. На запитання: «Що ти робиш?» Перший каменяр відповів: «Камінь обробляю». Другий – : «Гроші заробляю». А Третій гордо та натхненно промовив: «ХРАМ будую!». Як бачимо, все залежить від виробничих відносин і, отже, ставлення людини до своєї діяльності. Першому головне щось робити – все інше за нього хтось вирішує та забезпечує. (Впізнали? – це «ліворуч»). Другому – головне заробити грошей – решту, звичайно, лише те, що продається, він купить (а це впізнали? – «праворуч»). І лише Третій усвідомлено та відповідально творить у злагоді зі своїми здібностями і талантом, забезпечуючи найвищу ефективність творчої виробничої діяльності (це і є – «прямо» – прямий шлях ефективного розвитку – до Миру, Гармонії, Самореалізації та Щастя).
Кожен повинен мати можливість для самореалізації, тобто будувати свої ХРАМИ – створювати свої ТВОРІННЯ, бути захищеним та підтриманим колективом однодумців.
А чи не в цьому полягає справжнє ЩАСТЯ?
Пророк Григорій Сковорода ще у 18 столітті дав визначення категорії «ЩАСТЯ»: «Бути щасливим – це означає пізнати себе, тобто свою природу, взятися за свою споріднену справу та бути разом із нею у злагоді із загальною потребою». Іншими словами, для щастя потрібно зрозуміти якими талантами-здібностями наділена людина, і, усвідомлюючи відповідальність за своє життя, робити те, для чого її приготував Творець. «Не пнися до того, що не дано від природи… Чи хочеш бути блаженним? Будь задоволений частиною твоєї природи… За Богом підеш, добрий шлях знайдеш».
Тепер зосередимося на тому, що практично можна і маємо зробити зараз, виходячи з цього «кооперативного» принципу. Якими засобами розпочати розвивати цей «кооперативний» принцип так, щоб кожному було зрозумілим його значення?
Насамперед, необхідно донести до всіх учасників виробничих відносин, особливо до представників мікро, малого та середнього підприємництва (ММСП), ті вигоди, які дає кооперація. Отже це:
– реалізація принципу справедливості: від кожного за його здібностями, кожному – за його працею;
– практичне втілення у життя гасла «Людина – понад усе»;
– рівні права участі у діяльності кооперативу і прийнятті рішень незалежно від розміру пайового внеску за правилом «Один член – один голос»;
– створення умов для самореалізації кожному з урахуванням схильностей і здібностей, що є основою високоефективної праці;
– можливість отримання нових знань, навичок та умінь;
– уникання конкуренції – перехід до співробітництва;
– створення кооперативних систем закупівлі/продажу, що дає можливість придбання якісних товарів за меншу вартість та вигідного збуту вирощеної/виробленої продукції;
– можливість скористатися державними програмами підтримки розвитку кооперативів;
– можливість отримати міжнародну підтримку розвитку кооперативного сектору економіки.
Кожен суспільний лад виникає лише за фінансової підтримки певного класу. Основою гармонійного суспільства є середній клас, а він неспроможний вижити без кооперації. Інновації, прогрес, творчість – це про середній клас трудівників-творців. Ми повинні вже сьогодні усвідомити, що суспільний лад, який ми спільно вибудовуємо і розвиваємо, має назву – кооперативний.
Але під цією підтримкою треба розуміти підтримку такого кооперативного руху, в якому справді братимуть участь широкі маси населення. Тому починати треба із відтворення кооперативної торгівлі. Саме кооперативна торгівля може поєднати потреби масового покупця та можливості виробника. Коли в селі облаштовується кооперативний склад-магазин, більшість місцевих мешканців жодним чином у цьому участі не беруть, але водночас вони, керуючись насамперед власною вигодою, придивляються до процесу, цікавляться ним і готові долучитися.
Далі у кожній територіальній громаді необхідно організувати кооперативний агро логістичний центр для забезпечення всіх виробників громади можливістю ефективно продавати оптові партії продукції та планувати виробництво наперед.
У кожному регіоні-області збудувати кооперативний оптовий ринок сільськогосподарської продукції, де агро виробники кожної громади матимуть можливість продавати оптові партії продукції.
Така система кооперативної торгівлі стимулюватиме повсюдну участь мешканців у кооперативній діяльності, і не пасивну, а активну. Зробить наше населення настільки поінформованим, що воно зрозуміє всі вигоди від участі в кооперації.
Але для того, щоб зробити це, потрібен цілий переворот у свідомості, ціла смуга культурного розвитку всієї народної маси. Потрібно все ж таки нарешті зрозуміти, що лише суспільний лад освічених, відповідальних кооператорів-творців – це і є справжній соціалістичний лад.
Безперечно, що кооперація є колективною формою господарювання в приватно-капіталістичному суспільстві. Тому в обстановці нашої теперішньої економічної дійсності, коли спостерігається намагання налагодити взаємодію приватно-капіталістичних підприємств із залишками державних підприємств, виникає питання про третій вид підприємств, які раніше не мали самостійності з погляду принципового значення, саме: про підприємства кооперативні. При домінуванні приватної власності кооперативні підприємства по факту є підприємствами колективними. А за державного капіталізму підприємства кооперативні є підприємствами фактично приватними. Тобто, кооперативні підприємства, з одного боку, є колективними, з іншого, нібито – приватними, з персоніфікацією участі в діяльності кооперативу кожного члена.
У чому полягали плани старих кооператорів, починаючи з Роберта Оуена? У тому, що вони мріяли з допомогою кооперації мирно перетворити капіталістичне суспільство на соціалістичне. Суть цих планів у тому, що простим кооперуванням населення через вигоди, що дає кооперація всім учасникам, справді можна перетворити конкурентів на партнерів, а війну – на громадянський мир.
Таким чином, центр уваги переноситься не на боротьбу, повалення, руйнування «дощенту, а потім…», а на мирну організаційну «культурну» роботу. А ця культурна робота, особливо у сільській місцевості, має бути направлена на мету кооперування населення. За умови повного кооперування населення ми вже жили б при реальних соціалістичних відносинах.
Для нас тепер достатньо культурної революції, але здійснення її становить значні ментально-організаційні труднощі. У той же час, матеріальна забезпеченість є цілком достатньою. Головний інформаційний важіль – Інтернет є майже у всіх бібліотеках і клубах. Головне – наявність мотивації та бажання проводити «культурне» переналаштування свідомості населення. Освічені кадри є, тому вони мають усі можливості повести за собою у справі кооперування. До того ж, ця робота принесе додатковий дохід і працівникам бібліотек та клубів, і місцевим мешканцям.
Можна і слід вважати мірилом ефективності роботи у громадах старост, бібліотечних і клубних працівників, окрім інших показників, і кількість жителів, які задіяні в кооперації.
Таким чином, найактуальнішим гаслом сьогодення є «Кооперуйся і твори!»
Микола Бушнов,
Надія Кривич