В історії військового ремесла є один сценарій, який завжди повторюється із винятковою точністю. Коли один із гравців винаходить щось нове та надефективне, і на якийсь час стає домінуючим суб’єктом у своєму ореолі. Потім, через якийсь час відбуваються дві події, що йдуть паралельно один одному. Перше – це освоєння технології іншими суб’єктами протистояння. Друге – знаходження ефективних систем протидії.
Поточна війна і у поточному регіоні, де відбувається, яскравим чином проявила цей сценарій.
Спочатку використання БПЛА було прерогативою ЗС РФ. Хто стежив за ситуацією з самого початку відзначили, наскільки хвацько вони використовували цей порівняно новий напрям розвитку військової техніки. Від розвідувальних автономних безпілотників до ударних великовантажних БПЛА.
Однак відразу сталося неминуче. ВСУ досить швидко освоїли цей напрямок і багато в чому значно перевершили свого супротивника. Відбулося вибухове зростання розвитку технології. Починаючи від малих дронів, що вражають своєю ефективністю, знищуючи техніку ціною мільйони витратами в тисячі. Закінчуючи далекобійними БПЛА, які вже 3 роки тримають у напруженому стані нафтову галузь РФ.
Можна з упевненістю сказати. що БПЛА. особливо малі та середні дрони, за рахунок своєї простоти, масовості та дешевизни, стали практично “game changing weapon”. Технологією, яка значно змінила, перекроїла існуючі на той момент тактики. Більше того, саме вибухове зростання цієї технології, а точніше її імплементація у військове застосування, змінили перебіг переговорів і деякі стратегічні плани учасників протистояння.
Однак і ця невелика «ера» закінчується. Як це завжди буває. Фронт насичений з обох боків та екіпажами та засобами поразки. І обидві сторони активно розвивають засоби захисту та нейтралізації від цього нового типу озброєнь. І поступово все сходиться знову до базису – більший процес протистояння систем. Змагання в економічній сфері, протистояння ВПК, ефективність та популярність соціальних та адміністративних систем, науковий прогрес тощо.
При цьому можна відзначити, що по обидва боки і в Україні, і в РФ все ще є групи, які вірять, що дронова війна буде такою ефективною ще тривалий час, і що на цьому можна буде досягти чогось істотного. Для розвінчання подібних настроїв я зараз намалюю два сценарії досить великої війни, які покажуть ситуацію трохи з іншого боку.
Як базис треба розуміти, що саме в поточному варіанті ведення бойових дій дрони якраз і є альфа і омега бойової ефективності. Адже що із себе зараз уявляє фронт? Розрізнені угруповання, без твердої лінії фронту. Специфічна позиційна війна переважно невеликими групами і з пересуваннями невеликих скупчень техніки. Саме за таких умов саме т.зв. «Дронова війна» і є настільки ефективним засобом.
Але що якщо це буде інша війна? Більше і насиченіше?
Чи означає це, що місця дронам у ній не буде? Ні! Розвідка та ураження – тут все залишається як є. Ну, майже. Але і чи означає це, що дрони будуть домінувати абсолютно, і фактично фронт триматиметься на них? Теж ні!
І тепер давайте уявимо два варіанти розвитку тієї найбільшої війни.
Перший варіант – війна в класичному стилі НАТО останніх десятиліть.
Найперше – це розвідка. Багаторівнева та ретельна із суттєвим впливом високотехнологічної компоненти. Починаючи з супутників, закінчуючи обльотом можливих позицій супротивника автономними БПЛА. І тут працює досить простий принцип. Чим менш укріплена та чи інша позиція – тим менший захист вона пропонує солдатові, але тим більше шансів зробити її непомітною. І навпаки. Чим якісніші зміцнення і чим більший захист вони пропонують, тим менше шансів це побудувати непомітно. Однак, екіпажі БПЛА це досить вразливі одиниці зі своєю інфраструктурою, вимогами до організації укриттів тощо. Тому побудувати необхідні для їх функціонування об’єкти за правильної розвідки – практично неможливо. І в результаті спостереження буде неминуче сформовано докладний план усієї лінії укріплень по фронту. Причому це буде не просто план, а набір візуальних даних із динамікою за часом та можливістю оперативного спостереження за потрібними ділянками.
Наступний етап – це так називається «артилерійська підготовка», але знову ж таки з поправкою на тенденції нового часу та технології. У рамках цього періоду йде відпрацювання засобами ураження за всіма істотними виявленими зміцненнями і позиціями.
Після чого проводиться так звана «розвідка боєм». Причому не обов’язково використовувати для цього саме солдатів, бо з подібним завданням упораються і НРК (наземні роботизовані комплекси). Завдання цього етапу – доставити наземні бойові одиниці до потрібних точок та закріпитися там. Якщо ж до якоїсь НРК чи якоїсь групи прилітає дрон, це автоматично означає, що етап артпідготовки не скрізь досяг своїх цілей, а отже потрібно зробити дорозвідку і повторити вогневий вплив. І так до того моменту, поки потрібні підрозділи не зможуть безперешкодно зайти на потрібні позиції і там спокійно закріпитися.
Як видно з опису, основна тактика в подібному варіанті ведення війни полягає у перевазі кількості та якості засобів поразки. Що дозволяють дистанційно деактивувати опорні точки противника, і згодом їх зайняти.
Чи є місце у такій стратегії використанню дронів для стримування противника? Загалом так, але масового та надійного ефекту вже не буде. Просто тому, що після правильно проведеного вогневого впливу, цими дронами не буде кому керувати.
Тепер розберемо інший варіант – з погляду стратегії “Другої світової війни”, яку ми бачили у виконанні Німеччини та СРСР.
Припустимо, у нас добре укріплена лінія фронту. Бетонні глибокі опорні пункти та навчені екіпажі БПЛА. При поточному варіанті ведення позиційної війни і за поточної зміни фронту, це майже непереборна зона.
Але в стилі масових проривів минулої війни ситуація вже не виглядає такою однозначною.
Припустимо, у нас на якійсь ділянці відбувається накопичення великої кількості техніки. Як ми пам’ятаємо з історії, 200-300 танків плюс велика кількість дрібнішої техніки – це не проблема, якщо індустріальні машини працюють на повну. А тепер уявляємо накопичення такої ударної групи на одній із ділянок фронту. Все ж таки перегнати техніку простіше, ніж швидко для її стримування побудувати під ударами додаткові укріплення. І може йтися не про сотні, а про тисячі одиниць сумарно.
Після цього можна приблизно спрогнозувати тактику ведення подібного бою. Напевно, ніхто не буде просто так їхати на підготовлені укріплення та заміновані поля. Більше адекватно припустити закидання елементів побудови димової завіси, що нейтралізують ефективність дронів на 50 і більше відсотків. Потім запуск важкої техніки з елементами мінного розгородження, потім решту. Чи зможе в такій ситуації так звана лінія дронів стримати подібний натиск? Відповідь негативна без «але».
При цьому перший же глибокий прорив у тил, призведе до неминучого оточення абсолютно не мобільних підрозділів управління БПЛА, які здебільшого фактично не здатні швидко реагувати на змінну фронтову ситуацію.
Це досить простий сценарій, без глибокого проникнення в деталі, що в даному випадку не потрібно, оскільки завдання – уявити простий для розуміння сценарій ведення бойових дій, що з високою ймовірністю ламає концепцію «всесильної лінії дронів», практично так само за результатом, як і стратегія в стилі НАТО, але за іншою методикою.
Тому повернемося до піднятої теми. Ми вже бачимо усі етапи. І поява нової технології. І її імплементацію під час бойових дій. І взаємне освоєння, і насичення. І розробку та впровадження систем протидії та нейтралізації. І на цьому «дронова казка» добігає кінця. А протистояння повертається до своїх основних драйверів. Конкуренції технологій, індустрій, економік, систем управління, соціальної та культурної привабливості, доступу до ресурсної бази тощо.
Такі реалії геополітики, у яких основні принципи залишаються незмінними.
Олексій Розумовський