Звернутися до цієї теми змусили мене бойові дії, що почалися 24 лютого 2022 року. Для нас харків’ян це почалося так:
24 лютого, рівно о 4 годині,
Харків бомбили, а нам набрехали,
що не почалася війна.
Так приблизно для нас виглядав давній чотирирядковий вірш про напад гітлерівців на СРСР:
22 червня рівно о 4 годині
Київ бомбили і нам оголосили,
що почалася війна.
Несподіванка, шок від того, що відбувається, переляк більшості харків’ян швидко перетворилися на сказ, що об’єднали всіх харків’ян, які люблять своє місто в єдину силу, спрямовану проти непроханих, агресивних, нелюдських гостей. Зовсім як у тому далекому 1941 році.
Миттєво були забуті колишні розбіжності між групами громадян. Забуті національні, мовні, міжконфесійні протиріччя. Харків’яни перетворилися на Моноліт. Навіть відразу було придумано назву «Харківзалізобетон». І єдиною нагородою на той час була футболка із цим логотипом.
Ну а ті хто бомбив, обстрілював Харків і харків’ян отримали загальну назву «пі….си».
Правда це цілком заслужене панами ім’я отримало й легальний культурний синонім (народний, а не граматичний) «рашисти».
У найкоротший термін об’єднаний народ сформував на абсолютно добровільних умовах, найчастіше безоплатно військові частини і буквально за 3 місяці зграї «пі…ів» були вибиті на відстань щонайменше 20 км від міста.
Але ось тут з якогось підвалу вилізли неповажні, боягузливі обличчя, і почали звинувачувати нас, харків’ян, у тому, що ми не патріоти, а колаборанти, бо розмовляємо російською мовою. Причому вони навіть подали до суду на мера Харкова Терехова, який (о нахабство!) наважився інформувати нас харків’ян про справи у місті на Харківському діалекті колись спільної мови.
Причому ці особини вважали себе вправі визначати, хто патріот, а хто ні, виключно за рівнем володіння українською мовою, а не за ступенем участі у захисті нашого міста, що зрозуміло. Бо ці тилові щури посилено уникають місць, де стріляють.
З одним таким доля звела мене на ринку, де купував продукти. Якийсь мужичок найчистішою українською мовою влаштував скандал продавчині за те, що вона обслуговувала мене російською мовою. Я дуже чемно поінформував особу, що мене влаштовує мова спілкування з продавцем і попросив не втручатися в наші стосунки. На що я у відповідь почув, що я москаляка, колаборант і мені треба негайно забиратися в Росію.
Як воно – боягузливе ЧМО, що приїхало до Харкова, жене мене з мого будинку? Бо бомбами не вийшло. Далі довелося перейти на всім зрозумілу міжнародну, найточнішу, виразну нецензурну мову. У процесі подальшого спілкування з особою, я поінформував про його справжнє ім’я, точно таке ж яке харків’яни привласнили потворам, що бомбили Харків, і запропонував припинити подальшу дискусію, бо в разі її продовження мені доведеться торкнутися рукою того місця де у нормальних людей мізки. І в результаті цього дотику він забуде не лише українську та російську мови, а й ім’я, яке йому дали тато з мамою. Моя промова викликала бурхливе схвалення оточуючих. Після чого дискусія закінчилася і він швидко залишив ринок.
Однак мене здивував дивний збіг: поки стріляли, поки нам було тяжко ці панове про мову і не згадували. Як тільки ми почали перемагати, вони відразу примчали нас ображати. Навіть дурню ясно, що робиться це виключно на користь Путіна.
Друга хвиля роздмухування конфлікту навколо мови почалася восени 22 року. Це коли після оточення міста Балаклія, путлерівські вояки з нелюдською швидкістю бігли за річку Оскол, кидаючи зброю боєприпаси техніку. І за кілька місяців практично всю Харківську область було звільнено. Проте замість вигнаних «пі…ів» нагрянули місцеві. Усі ЗМІ рясніли образливими для нас випадами. Ображали навіть військових. У справу включилася «важка артилерія» – мовознавці. Ірина Фаріон, Дмитро Корчинський, Василь Кремінь та інші. Ще більше посилилася ця істерія у процесі визволення Херсона.
Щоправда, потім попустило, після розстрілу Ірини Фаріон. І в принципі наша підозра про те, на кого вони працюють підтвердилася, оскільки ця дама потрапила до Верховної Ради виключно за списком партії «Свобода». Адже особисто Янукович погоджував кожну кандидатуру у цьому списку. Ну, а про пана Корчинського давно відомо, що він був делегатом з’їзду путінської молоді на Селігері і мав прямі стосунки з паном Сурковим.
Те, що сталося, закріпило за цими панами статус моральних «пі…сів. Але їх дружна організація не здалася. Останнім часом, коли наближається перемир’я і з’явилася реальна можливість зупинки війни, чого дуже не хоче Путін, почалася нова хвиля мовних скандалів. У нашому місті з’явилася група осіб, які одягнули «піксель», відвідують поліклініки міста, фотографують медичні профілактичні плакати надруковані ще в СРСР (нових на українській мові на жаль немає) і пишуть ось такі грізні листи з погрозами:
Бідні бідні медики величезна кількість їх залишила наше місто. Ті, що залишилися, працюють за трьох, отримуючи мізерну зарплату. А ще з’явилися у місті бидло, яке їх ще й кошмарить вимагаючи хабарі. Отримавши цю інформацію Ми провели журналістське розслідування щодо особи організатора та заявника даної гидоти: Знайомтесь:
Гомосексуаліст Олександр Леоненко на своїй сторінці в Instagram розпочав збір для «порятунку свого життя». Раніше його мобілізували в Одесі, проте воювати він не збирається. Леоненко заявляє, що має психіатричний діагноз і непридатний до служби. Попри це він називає себе «українським націоналістом» та «мовним інспектором».
Оригінал матеріалу:
Мобілізований гомосексуаліст з Одеси збирає гроші, щоб «врятуватися» від ТЦК і навчального полігону
Мобілізований мовний інспектор з Одеси терміново збирає пів мільйона гривень на «вирішення питання безпеки»
Так званий мовний інспектор Олександр Леоненко з Одеси, якого недавно мобілізували, намагається зібрати 500 тисяч гривень на «вирішення питання безпеки».
Про це розповіла волонтерка Тетяна «Мутлик» Муренкова в Х, навівши скріншоти його сторіс.
У своїх соціальних мережах Леоненко каже, що намагається «вирішити питання» безпеки. Нібито це коштує 500 тисяч гривень. Гроші йому потрібні до кінця тижня.
Також він заявив про «масовану атаку українофобів і рашистів», які нібито намагаються йому нашкодити.
У коментарі виданню dev.ua Леоненко пояснив, що гроші нібито потрібні на адвоката, щоб оскаржити рішення ВЛК.
«Адвокат дорогий, за терміновість роботи ще дорожче, часу немає. Поки я в лікарні, мені треба вирішити питання оскарження рішення ВЛК про мою придатність, бо з моїми діагнозами я непридатний, ВЛК порушили закони», — заявив він.
Чоловік працює в IT-сфері у компанії EPAM, проте, за його словами, роботу і зарплату він там втратив. Наразі журналісти намагаються з’ясувати, чи відповідає це дійсності.
Публікація Олександра Леоненка обурила користувачів соціальних мереж, які переконані, що айтівець намагається зібрати гроші на хабар, щоб «відкосити» від мобілізації чи втекти з країни.
Нагадаємо, 13 листопада «мовний інспектор» Олександр Леоненко заявив у соціальних мережах, що його забрали з поліцейського відділку, куди він прийшов вирішувати конфлікт з власником прокату велосипедів, у ТЦК, а потім нібито відправили у «Десну». Чоловік заявив, що не може служити через психіатричний діагноз – депресивний розлад. А влітку Олександр знімався у шоу «Що бісить гея», де розповідав про особливості свого життя як представника гомосексуальної орієнтації. Також він називав себе «націоналістом» та публікував у соціальних мережах пости про порушення мовного законодавства.
Оригінал матеріалу:
https://u-news.com.ua/183959-mobilizovanyi-movnyi-inspektor-z-odesy-terminov-zbyraie-piv-miliona-gryven-na-vyrishennia-pytannia-bezpeky.htmна
Оригінал матеріалу:
https://t.me/karas_evgen/9656
Вивчивши особистість цього захисника мови, ми дійшли висновку, що дарма ми вважали цих людей моральними «пі…ми», які працюють на своїх колег з Російської Федерації. Виявляється вони ще й фізичні підораси, що створили з мовного питання повну клоаку. Це ж яке нахабство треба мати, щоб кошмарити дуже зайнятих харків’ян найважливішою роботою, спрямованою на виживання наших земляків та евакуйованих у місто жителів, збираючи гроші на те, щоб відкупитися від Одеського ТЦК, які очевидно недалеко пішли від даного клієнта. Воістину ці люди вважають себе безсмертними.
Але подібних «героїв» ще багато. Ось наприклад таке:
Оригінал матеріалу:
https://antikor.info/articles/796627-koshulinskij_predlohil_vvesti_ugolovnuju_otvetstvennostj_za_russkij_jazyk
А тим часом останні союзники України в цій війні за участю України склали план укладання миру з Росією. і в цьому плані є пункти про припинення скандалів і цькування людей, які розмовляють російською мовою і належать до УПЦ. Більше того, на вимогу ЄС з Верховної Ради відкликано проект закону, який фактично ставив російську мову поза законом. І остання істерія навколо цієї теми явно спричинена саме цим рішенням ЄС.
Такі ось у нас мовні патріоти, а насправді непотрібні для України і дуже корисні для Путіна «пі…си».
В. Вірний
Нижче надаємо наступній документ:
ЄВРОПЕЙСЬКА ХАРТІЯ
регіональних мов або мов меншин
Частина II
Цілі та принципи, яких необхідно дотримуватися відповідно до пункту 1 статті 2
Стаття 7 Цілі та принципи
1. Стосовно регіональних мов або мов меншин, в межах територій, на яких такі мови використовуються, та відповідно до стану кожної мови, Сторони будують свою політику, законодавство та практику на таких цілях та принципах:
a) визнання регіональних мов або мов меншин як засобу відображення культурного багатства;
b) поважання кордонів кожної географічної місцевості, в якій використовується регіональна мова або мова меншини, з метою забезпечення, щоб існуючий раніше або новий адміністративний розподіл не створював перешкод розвиткові відповідної регіональної мови або мови меншини;
c) необхідність здійснення рішучих дій, спрямованих на розвиток регіональних мов або мов меншин з метою їх збереження;
d) сприяння використанню регіональних мов або мов меншин, в усній та письмовій формі, у суспільному та приватному житті і/або заохочення такого використання;
e) підтримання і розвиток стосунків з питань, що охоплюються цією Хартією, між групами, які використовують регіональну мову або мову меншини, та іншими групами населення держави, які вживають мову в такій самій або схожій формі, а також започаткування культурних стосунків з іншими групами населення держави, що користуються різними мовами;
f) передбачення належних форм і засобів викладання і вивчення регіональних мов або мов меншин на всіх відповідних рівнях;
g) передбачення особам, які не володіють регіональною мовою або мовою меншини і які проживають у місцевості, де вона використовується, можливостей вивчати її за своїм бажанням;
h) сприяння здійсненню наукових досліджень в галузі регіональних мов або мов меншин в університетах чи аналогічних установах;
i) розвиток відповідних форм транснаціональних обмінів з питань, що охоплюються цією Хартією та що стосуються регіональних мов або мов меншин, які використовуються в такій самій або схожій формі у двох або більше державах.
2. Сторони зобов’язуються усунути, якщо вони цього ще не зробили, будь-які необгрунтовані розрізнення, виключення, обмеження або переваги, які стосуються використання регіональної мови або мови меншини та які мають на меті перешкодити чи створити загрозу її збереженню або розвиткові. Вжиття спеціальних заходів у галузі регіональних мов або мов меншин, які спрямовані на досягнення рівності між особами, що вживають ці мови, і рештою населення або які належним чином враховують їхній конкретний стан, не розглядаються як акт дискримінації проти тих осіб, що вживають більш поширені мови.