Так! Так! Наш «вождь» у розмові з журналістами заявив: «Яка Україна? Україна точно не буде такою, якою ми хотіли спочатку. Це неможливо… Абсолютно ліберальна, європейська — вона не буде такою, наша Україна. ………… Я думаю, що ми не можемо говорити про «Швейцарію майбутнього». Напевно, такою наша держава зможе бути за якийсь тривалий час. Але ми станемо точно великим Ізраїлем зі своїм обличчям. Ми не дивуватимемося, якщо у нас у всіх інститутах, супермаркетах, кінотеатрах будуть представники Збройних сил чи Нацгвардії, стоятимуть люди зі зброєю». – Володимир Зеленський.
Скажу прямо, я злякався. Реально і не на жарт.
Щоб зрозуміти чому, слід знати, що таке Ізраїль.
По-перше, це справді не ліберальна і не демократична країна.
По-друге, Ізраїль взагалі немає єдиної, комплексної Конституції. Замість неї Кнесет видає деякі Закони, які оголошує Конституційними (тобто їх не можна скасувати у судах). Ну, і зрозуміло ніяких референдумів.
По-третє, «Ізраїль – це держава єврейського народу». Так говорить Закон «Про єврейську національну державу», якому, звичайно ж, надали статус конституційного Закону. Тільки євреї мають усі права, араби – ні.
Подібний Закон діяв у Німеччині. Відгадайте за якого фюрера!
Природно, що Ізраїль постійно перебуває у кільці ворожих держав. Ось їх список: Ліван, Сирія, Йорданія, Єгипет. Також Ізраїль має 230 км берегової лінії Середземного моря та 12 км Червоного моря.
Зауважте, що межують з Ізраїлем технологічно та економічно відсталі країни, в яких багато внутрішніх проблем, організованих чиїмись спецслужбами. Ліван – це взагалі навіть не держава, а територія. Сирія після війн – аналогічна.
Утворився Ізраїль згідно з резолюцією ООН №181 від 29 листопада 1947р., якою розділили арабську територію на 2 частини.
У процесі війн 1948, 1956, 1967, 1973 р.р. і локальних конфліктів Ізраїль приєднав до себе низку територій, цілеспрямовано виганяючи звідти арабів.
При цьому слід розуміти, що всіма своїми перемогами Ізраїль завдячує потужній підтримці США.
Ось і зараз, після атаки ХАМАС та оголошення їй війни Ізраїлем, у Середземне море зайшло авіаносне угруповання США і на підході друге для військової підтримки Ізраїлю. Окрім цього економічне диво Ізраїлю криється у колосальному фінансуванні з боку США.
Зрозуміло, що маючи навколо одних ворогів, Ізраїль запровадив загальну військову службу. Служать усі, зокрема й жінки.
І ось такого типу державу збирався будувати пан Зеленський.
І перше питання – це про головну націю України, якій дадуть усі права. Дуже сумніваюся, що це будуть євреї. Хоча все у цьому житті можливе. Чим чорт не жартує, коли Бог спить!
Але все-таки ймовірніше, що такою оголосять (принаймні поки що) українців. Але не за громадянством, а за національною ознакою.
Ну, а оскільки зовнішніх ознак відхилення українця від російського вченими ще не розроблено (там, ширина очей, рослинність на тілі, особливості статевих органів та інше), то головним елементом відмінності стане, ймовірно, мова. Ну, а якщо Україну зроблять державою української нації (чи новоукраїнської), то без ідеолога Степана Бандери і методів його та його колег ніяк не обійтися.
У цьому плані пам’ятається в роки розвалу СРСР, коли КДБ СРСР щедро підтримував українських націоналістів, доля звела мене в Італії з одним дуже поінформованим російським бізнесменом, який вийшов із цих самих органів. І на моє запитання, чому вони підтримують українських націоналістів, він відверто заявив, що Україна з цією ідеологією та Бандерою, як ідеологічним лідером, швидко стане ізгоєм у Європі та отримає ворогів у Польщі, Угорщині, Німеччині. І перетвориться на колонію Росії. Не в рівну державу, а в колонію.
Щоб зрозуміти чому, треба знати історичний шлях С. Бандери та його ОУН(Б). Основну ОУН під керівництвом Мельника було створено у 1929 році у Відні.
1933 року С. Бандера був призначений крайовим провідником на Західноукраїнських землях. Нагадаю, тоді вони перебували у складі Польщі.
Бандера вирізнявся радикалізмом. І організував низку терактів на території Західної України. Причому основним ворогом йому тоді була Польща. Терор був масовий, вбивали не лише представників польської влади, а й убили у 1933р. і співробітника консульства СРСР у Львові Майлова, вбивали й українців, не згодних із політикою Бандери теж.
Ось що написав митрополит Галицький УГКЦ Андрій Шептицький після вбивства бандерівцями 1934 року директора української академічної гімназії Івана Бабія:
«Директор Бабій впав жертвою українських терористів, тремтіння страху потрясло цілим народом. Убивають зрадливим способом найліпшого патріота, заслуженого громадянина, знаменитого педагога, знаного й ціненого всіма приятеля, опікуна й добродія української молоді. Убивають без жодної причини, хіба лише тому, бо їм не подобалася виховна діяльність покійного. Вона була перешкодою у злочинній акції втягування середньо-шкільної молоді до підпільної роботу. Якщо так є, то всі заслужені й розумні українці впадуть з рук скритовбійців, бо немає розумного українця, який не противився б такій злочинній акції. Немає педаґоґа ані вчителя, який не стверджував би, що допускається тяжкого злочину проти молоді той, хто відводить її від праці, а втягає у підпілля. Немає одного батька ані матері, які не проклинали б провідників, що зводять молодих на бездоріжжя злочину.
Якщо хочете зрадливо вбивати тих, що противляться вашій роботі, доведеться вам усіх учителів і професорів, що працюють для української молоді, всіх батьків і матерів українських дітей, усіх настоятелів і провідників виховних українських інституцій, усіх політиків і громадських діячів. А передусім доведеться вам приховати вбивствами усунути перешкоди, які у вашій злочинній і дурній роботі ставляє духовенство разом з Єпископами.
Скритовбивник доконавши зрадливо підлого душогубства поважавши собі може за героя, хоч сповнивши свій злочин утікав, як чоловік, що стидається свого вчинку. Втікав перед дочасною карою, думавши, що самогубством втече перед громадською відповідальністю і вічною карою. Достойний учень провідників українських терористів, що безпечно сидячи за межами краю наші діти вживають до вбивства їхніх батьків, а самі в безіменній ареолі геройства тішаться вигідною життям, стягуючи жертви закордонних патріотів, призначені для народу, якого добро злидняють.
Злочинну роботу українських терористів, яку ведуть божевільні, засуджує, засудила не раз і не перестане засуджувати вся українська преса та всі українські політики без огляду на партійну приналежність. А все-таки є ще такі, що не здають собі як слід справи, до якої ступня злочинна і безглузда ціла та робота. Тому всіх товаришів і учнів покійного дір. Бабія запрошую до зложення прилюдного свідоцтва про його прикмети та заслуги. Хай цілий народ ясно бачити, якою дорогою він, а якою дорогою його вбивці бажали вести нашу молодь.
Між незвичайними прикметами покійного була та рідкісна прикмета, яку виробляв він і в молоді – відвагу. Знаючи, на що наражається, той старшина української армії сповняв тяжкий обов’язок для наших дітей і з пожертвуванням добра власного і добра батьківщини не покидав становища. До жовніра, що не вмів утікати, з-за плоту стріляв не так несчастний збаламучень і засліплений вбивник, як радше боягузи, що втікають перед карою, відповідальністю, опінією, так само як у війні боягузи втікали з фронту».
Газета «Діло», 5 серпня 1934 року
https://zaxid.net/statti_tag50974/
Зазначу, що митрополит Шептицький точно не був комуністом і тим більше сталіністом. А був він у ті роки і на цій території найшанованішим духовним авторитетом. Лише видатних ОУНівців (мельниківців) «замочили» послідовники Бендери понад 400 людей. Тих, які не поділяли ідеї Бандери. Того ж Бабія вбили за те, що він заважав залучати до терористичних актів підлітків-школярів із його гімназії. Як відомо, підлітки дуже збудливі та довірливі. Щоб сколотити з них бойову організацію, не потрібно особливих умінь. З дорослими набагато складніше. Мізки потрібні.
Але 1934 року бандерівцями було вбито міністра закордонних справ Польщі Броніслава Перецького. На цьому терпець поляків закінчився і С. Бандера спільно з 800 членами ОУН був заарештований і спочатку засуджений до розстрілу, який був замінений на довічне ув’язнення.
З в’язниці в м. Брест його звільнив прихід туди Червоної Армії в 1939 році.
У 1940 році С. Бандера розколов ОУН на два табори: ОУН(м) Мельника та ОУН(б) – бандерівці. Відмінність була невеликою. Бандера закликав створювати озброєні організації з метою захоплення влади за підтримки Німеччини, а Мельник тяжів більше до політичних рішень також із Німеччиною.
У 1941 році в процесі підготовки Німеччини до війни з СРСР при кураторстві шефа Абвера Канаріса на території Польщі бандерівцями були створені батальйони «Нахтігаль» та «Роланд». Керували ними Я. Стецько, М. Лебідь та Р. Шухевич.
У ніч нападу Німеччини на СРСР обидві гілки ОУН підняли повстання на Західній Україні, атакувавши частини Червоної Армії. 30 червня 1941 р. Батальйон «Нахтігаль» спільно з військами Вермахту увійшов до Львова, і того ж дня ОУНівці проголосили «Акт відродження Української держави» у союзі з Німеччиною, забувши узгодити цей крок із Гітлером.
5 липня 1941 року Бандеру було заарештовано і відправлено до концтабору Заксенхаузен, де він благополучно і дожив до 1944р. у спеціальному відділенні «для політичних персон». Наприклад, там перебував довоєнний канцлер Австрії Курт Шушінг. Дані персони мали певний рівень комфорту та спілкування з родичами та колегами, які перебувають на волі. «Одиночна камера» Бандери мала навіть робочий кабінет та вітальню. Такі собі законсервовані корисні в майбутньому особини. Тим часом його союзники створили УПА, яка продовжила терор на теренах Західної України та Волині. Реально була розв’язана війна між УПА та АК (Армія Крайова), що складається з польських націоналістів. Гинули ж переважно мирні жителі як поляки, так і українці.
За підрахунками польських істориків бойовікі ОУН убили понад 100000 мирних поляків під час Волинської різанини 1943-1944 років. Українські історики визнають убивство «тільки» 26-37 тисяч людей.
Причому часто поляків від розправ ОУН захищали угорські війська, що складали окупаційні гарнізони, за що діставалося і їм теж. Тому «великого кохання» до ОУН(б) і Бандери ні в Польщі, ні в Угорщині не спостерігається. Ненависть – так! Відторгнення – так!
Припинив цю війну прихід Червоної Армії, яка насамперед придушила АК. Чи фактично підтримала ОУН?
У вересні 1944 року, після звільнення всієї України Червоною Армією, «консерва» Бандера знадобився Абверу для організації партизанської війни на території України проти Червоної Армії. І з цього моменту він мешкав у Німеччині вільно, керуючи процесом в Україні дистанційно.
Після чого ОУНівці(б) воювали лише з СРСР та українським населенням, яке посміло мати іншу від них думку. Але за 1945-1946 р.р. були повністю ліквідовані всі більш-менш значущі загони ОУН (б). У 1949 р. її було розпущено, а у 1950 році склали зброю останні групи ОУН.
Загалом загинуло в цих боях 8250 радянських військових та силовиків, та було вбито 22 426 мирних українців, представників влади, вчителів та ін.
Бандера благополучно мешкав весь цей час у Мюнхені.
З 1950р. це була абсолютно марна особистість для спецслужб США та Німеччини. Нікого не лишилося в нього в Україні.
Тому його смерть 1959р. нікого не здивувала, чого не трапляється між спецслужбами.
Отже, чого слід очікувати від такого «великого Ізраїлю»? Що робив і Бандера, і Ізраїль? Внутрішній терор? Вбивств усіх, хто не згоден з владою, вигнань тих, хто говорить не тією мовою і ходить не в ту церкву? Пограбування та ненависті?
Ну, а які середньострокові політичні наслідки створення такого «великого Ізраїлю»? Найбільш ймовірні такі:
1. Вороже оточення України з усіх боків (крім Чорного моря). Зі сходу – РФ Путіна. Величезна держава з ядерною бомбою, з якою Україна вже воює.
2. З півночі – союзник РФ Білорусь.
3. Із заходу – Польща, Угорщина та Словаччина, які, напевно, будуть ворожі «великому Ізраїлю» (з Бандерою як зразок для наслідування).
4. Південний захід – Румунія та Молдова…
Надія вижити у «великого Ізраїлю» буде лише одна – авіаносні флоти США в Чорному морі… Як у «Ізраїлю малого».
Проте чомусь США вже ввели в Середземне море одну авіаносну групу для захисту Ізраїлю, а друга на підході. А на захист України нічого не запровадили.
Чому так? Та все з тієї ж причини. Люблять в Америці євреїв та Ізраїль, а Україну й українців ні.
І закінчиться все це лайно логічно – повністю обезлюдніє Україна. Одні, які не змогли довести, що вони українці, частково помруть неприродною смертю, частково втечуть з українських земель. Інші, які довели, що вони є справжніми українцями, помруть на фронтах у 6000км., воюючи з навколишніми врагами.
А на нашу землю, «звільнену» від нас з вами, дурнями, переїдуть з «маленького Ізраїлю» євреї. І ось тоді і буде побудований «великий Ізраїль»! Про яке нас чесно попередив єврей Зеленський. Дякую йому.
В. Вірний