Вперше з 24.02.22р. побував у Києві. Широко гуляє столиця. Бабло розтікається по чиїхось кишенях повноводною річкою. Про війну нагадують лише блокпости та укріплення, увінчані колючим дротом, що відокремили від усієї країни український «бермудський трикутник». Це така територія між Офісом Президента, Верховною Радою та Кабінетом міністрів, де безвісти зникає ВСЕ. І кораблі, і заводи, і землі сільгосппризначення, і заповідники, і електрика, і газ, і ресурси, і гроші з бюджету, і навіть фінансова допомога союзників України в цій війні. «Умили» наші клептомани якийсь там Бермудський трикутник, де пропадають іноді кораблі. Наш крутіший.
Розглянувши оборонні споруди навколо місця дислокації головних розкрадачів народного добра, я зрозумів, чому так нахабно вони крадуть. Щоб взяти штурмом цю цитадель мародерів, потрібна важка бойова техніка, яка дуже потрібна на фронті. А всяким там правоохоронцям із легкою зброєю тут не впоратися.
36 мільярдів гривень перерахувало Міністерство Оборони України при Резнікові якимось фірмам як передоплату за зброю та боєприпаси. І ні грошей, ні зброї… «Кинули» нас, кажуть. Нешановні начальники, в Україні є спецслужби, завдання яких знайти злодіїв та змусити повернути вкрадене з відсотками. А не повернуть… Ну, значить, знайшли вони свою долю у вигляді простої кулі в лоб. Інакше такі клоунські спецслужби нам не потрібні. Нема чого годувати ледарів.
В армії також твориться злодійське свавілля. Багато служить «мертвих душ», куди йдуть гроші. Але в бій вони чомусь не йдуть. Чичиков може пишатися, його приклад отримав послідовників. Розкрадання західної допомоги йде безпардонно і нахабно за цілковитої безкарності. Суми, що потрапили в кишені клептоманів, так порушили їхні нездорові голови, що вони стали вважати себе рятівниками всього світу. У спілкуванні з союзниками та ООН вдаватися до відвертого хамства, давати образливі характеристики ООН та ін.
Така манера поведінки не пройшла непоміченою і нашими західними союзниками та ООН. І результатом цих дій стало різке збільшення корупційних скандалів в Україні, які набули міжнародних резонансів, і природне зниження рівня міжнародної підтримки України в цій війні. Що своєю чергою призвело до невдач на фронті. Тут би владі зробити висновки, повернути вкрадене, припинити красти та сформувати додаткові професійні частини для звільнення захоплених територій.
Але наші гарбузово-голові вожді не такі. Перейняли досвід своїх вчителів щодо відволікання уваги населення від своїх крадіжок та застосували його у воєнний час. Знайшли «нового небезпечного» ворога всередині України.
По-перше це всі ті, хто розмовляє російською мовою. І насамперед це наш Харків, який урятував практично всю країну в лютому 2022 року.
По-друге, це Українська православна церква, найбільша з усіх православних церков України. І, відповідно, весь її клір та всі її парафіяни. А це, любі мої, мільйони людей. Почалося цькування у ЗМІ, образа українців за мовним та релігійним принципом. Грубі порушення Конституції України, коли обласні ради почали забороняти УПЦ на своїх територіях, не маючи на те жодних прав. Ну, а розірвання договорів оренди Києво-Печерської Лаври у воєнний час, що категорично заборонено законом про воєнний стан, просто спеціально продемонструвало всьому світу і особливо ООН, що в Україні масово порушуються права людини в релігійній та національній сфері. І поради наших союзників – американців, поляків, прибалтів, німців, французів були просто проігноровані владою України. Сильно закружилися слабенькі голівки. Принесло це явище велику користь Путіну. Ось цікаво, задарма вони це зробили, або за гроші.
І результат цієї «спецоперації» щодо відволікання світової та української громадської думки від шаленого злодійства не забарився.
Спочатку різко впала кількість російськомовних та православних добровольців захищати Україну. Зменшилася мотивація воїнів ЗСУ. Потім комітет з прав людини ООН ухвалив жорстку резолюцію, яка засуджує грубе порушення Україною прав людини за релігійними та національними ознаками, який фактично підтвердив твердження російських пропагандистів. Розумні люди знають що цей комітет ООН контролює США, саме демократи.
Тут би нашим злодюжкам варто було заткнутися, вибачитися і покаятися. Але ні, Вони не такі. І внесли ці панове до Верховної Ради цілий законопроект про заборону УПЦ. Ну, правильно, навіщо їм гарбузоголовим читати Конституцію України, міжнародні конвенції, статут ООН. Та може вони й читати розучилися?
Результатом стало різке зниження рівня зустрічей Зеленського в США. Та й в ООН значна кількість делегатів залишила залу засідання під час його виступу. Ну, а в шалену корупцію Володимира Олександровича потикали носом як кошеня, що нашкодило, продемонстрували повну обізнаність американських спецслужб у всіх схемах крадіжок в Україні. Після чого, видавши «останнє американське попередження», направили в Україну американських контролерів за витрачанням коштів американських платників податків. Допомогу при цьому відновили, бо програш США в Україні реально спричинить загибель політичної кар’єри Байдена. Однак питання боротьби з корупцією поставлено рубом. Та й щодо роздування всередині українських міжнаціональних та міжрелігійних конфліктів у воєнний час «пораду» таки Зеленський отримав. Бо після приїзду в Україну Арахамія озвучив, що законопроект про заборону УПЦ не набирає необхідних голосів.
Далі будемо дивитися, набралися розуму наші керівники в США, чи ні.
Природне питання виникає у кожного, звідки ж узялася ця навала на Україну величезної бригади клептоманів та шахраїв у владі?
Відповім прямо – «винен у всьому СРСР».
Саме СРСР зберігав у різних, дуже віддалених місцях цю особливу категорію осіб, яку називають розкрадачами народної власності. Замість того, щоб розстріляти. Коли верхівка КПРС зрадила народи СРСР та зруйнувала єдину країну, їй терміново знадобилися кадри розкрадачів, руйнівників економіки. Одним словом безсовісні шахраї та відморозки. Мета була зрозуміла – запустити процеси руйнування економічного та наукового потенціалу, щоб ніхто й ніколи не зумів би відновити супердержаву номер 2. Тому ці особи масово опинилися на волі і під чуйним керівництвом «комуністів-зрадників» зайнялися звичною та улюбленою «справою» – крадіжкою. Наведу типовий приклад – творець партії ОПЗЖ Вадим Рабінович. Отримав строк за розкрадання 14 років. Відсидів 12. Достроково вийшов на волю і став «ефективним менеджером». Дуже талановитий шахрай. Щоб не отримати «вишку» косив під ідіота. Зумів обдурити і Харківську та Київську «дурки». Розкололи його лише у «Кащенку» у Москві. Інші «діячі» такі ж…
Спочатку «роботи» у них було багато – величезний промисловий потенціал мала Україна. Але «генії-клептомани» впоралися з ним швидко. Приватизували, збанкрутували та здали обладнання у металобрухт, а корпуси розібрали та продали на вторинному ринку. Потім осідлали сировинні галузі. Особливо приємно було «сидіти» на російській нафтогазовій трубі. Гроші там крутилися колосальні і вкрасти можна було по-дорослому, тобто мільярди. У кровопролитній бандитській війні за місце біля труби вижили нахабніші, безпринципні та обов’язково пов’язані зі спецслужбами (особливо з КДБ). Ті, хто переміг у цих бандитських розбірках, «кинули» своїх колишніх керівників «комуністів-зрадників» і почали самостійно керувати і нашою країною і Росією теж.
Все це угруповання злодюг було умовно проросійською, хоча росіян за національністю в ній не було від слова взагалі. Просто місця навколо Російської нафтогазової труби розподіляли в Москві, тому дане угруповання у владі ми називали «російськомовні неруські».
Ситуацію в Україні намагалися змінити депутати-державники, такі як Скіпальський, Омельченко, Гармаш, Чорновіл та інші. Але це практично було неможливо.
Однак за спиною у цієї «російськомовної еліти» зростали молоді зухвалі вихованці. Вони займалися банками, цукерками, будматеріалами, автомобілями, носили портфелі з грошима за «великими», прогиналися і мріяли завалити будь-кого з лідерів цієї спільноти та зайняти його грошове місце.
Але «завалити» їм вдалося лише лідерів націоналістів-державників. Таких як Чорновіл. І відразу величезна група «російськомовних неруських» різко «перевзулася», перейшла у спілкуванні з публікою на українську мову і стала «суперпатріотами» та «борцями з корупцією в рядах «російськомовних неруських». З огляду на те, що серед них українців за національністю ми також не виявили, ми почали називати цю групу «україномовними не українцями».
Так було створено «двопартійну систему». Під гаслом боротьби з корупцією перший Майдан зробив Президентом України В.Ющенка, а він під тим самим гаслом змінив посередників у купівлі російського газу для України. І ми перестали купувати газ за пільговою ціною – 50 доларів за 1000 кубометрів. А стали його купувати за 250 доларів за 1000 кубометрів. Натомість через фірму «Петрогаз». І «україномовні неукраїнці» щільно сіли довкола «труби». На цьому, власне, реальні «реформи» Ющенка і закінчилися. І він повернув владу «російськомовним неросійським».
Останні негайно відбили від труби своїх візаві, з гаслом «газ – це бізнес президентів», і довели систему крадіжки всього і вся до найвищого рівня.
Проте «неукраїнці» не змирилися і повернули своє на другому майдані.
Найголовніше що в цій системі потрібно зрозуміти – змінювалися лише особи з групою підтримки, куди стікалися потоки грошей, а самі збирачі його залишалися одні й ті ж – чиновники 6-7 низового рівня, які нічого не вирішували, що тільки носили валізи з грошима по кабінетах. І звикли, що коли слухаєш начальника, тобі нічого не буде щоб ти не скоїв.
Поки наші політикани самозабутньо розколювали суспільство, нацьковуючи російськомовних українців на україномовних і навпаки, борючись за найдохідніші місця в злодійському бізнесі, викликаючи громадянські конфлікти в Україні, сусіди без суєти відчепили Крим, Донбас.
Але навіть війна цю публіку не налякала. Вони ж не на фронті, а бабла валить у 10 разів більше. Війна їм – Мати рідна. Коли приховати розкрадання коштів у ПриватБанку Коломойського, мерзенні комбінації Медведчука з Порошенком, Яценюком та іншими авантюристами стало просто неможливо, наші політикани загострили міжнаціональні та міжрелігійні конфлікти. І на будь-яке звинувачення у корупції «неукраїнці» обзивали антикорупціонерів «ватою», а «неруські «укропами».
Ця гидота дуже набридла українцям, чим негайно скористався найнахабніший олігарх України, який встиг неодноразово побувати і в тому та іншому таборі шахраїв. Уміло і грамотно він організував вибори, в результаті чого до влади прийшли ті самі незначні чиновники, вірні учні «російськомовних неросійських» та «україномовних не українців», які мають набагато нижчий IQ, ніж основні учасники процесу, але при цьому за відсутності розуму ці люди виявилися дуже вражені манією величі. Результат більш ніж сумний.
Люди, здатні лише забирати і ділити, були допущені до керівництва міст, ОТГ, держави і т.д.
І ось тут почалося. Багато чого можна відібрати і розділити. Від великих можливостей зовсім закружляли слабкі головки. Торгнули всім, крадуть все, і навряд чи зупиняться. Просто немає мозку зрозуміти, що все це скінчиться великим «шухером». А покійникам, як відомо, гроші не дуже потрібні.
Більше того, продали навіть частину України Путіну. Хто сумнівається, що захоплення Херсонської, Запорізької, Маріуполя, частини Харківської області росіянами – результат зради політичних «еліт»?
Так у нас є підозра, що у здаванні Куп’янського району Харківської області брали активну участь представники партії «Слуга народу» – Любота, Слюсарєв, Сушко, Сорокін, Новіков та інші. Ніхто з них не покараний досі.
Тому я не вірю, що ця поточна «еліта» може змінитися. Тільки підготовка нової з молоді, яка бажає вчитися керувати державою, яка сповідує заповіді Боже, врятуй Україну від загибелі.
В. Вірний