Ця стаття присвячена аналізу найзагальніших, нормальних процесів, властивих такому явищу як війна. Тому що воно є без прикрас та спроб щось замазати. Усе описане – однаково об’єктивно будь-яких військових дій, крім коротких кампаній оборонного характеру.
Почнемо з варіантів проведення агресивних дій воєнного характеру. Пройдемося дуже узагальнено за найголовнішими варіантами.
Набіг – напад переважно з метою пограбування, рідше для нейтралізації військової загрози.
Оброк – напад із єдиною метою накласти на жертву деякі зобов’язання, данину. Як варіант – рекет. На відміну від простого набігу, робить жертву системним донором для агресора на період, поки агресор може домінувати над жертвою.
Колонізація – напад з метою встановлення на території жертви режиму максимально сприятливого для агресора. На відміну від оброку, агресор змінює систему управління жертви, вводячи туди максимально лояльні собі фігури або взагалі своїх. Жертва системно підживлюватиме агресора не за схемою оброку (раз у період, якісь ресурси), а у довільній формі.
Окупація – відрізняється від колонізації тим, що на території жертви розміщується суттєвий військовий гарнізон і частина функцій системи управління прямо переходить до військових адміністрацій та надісланих агентів. При цьому невелика свобода дій для представників народу жертви ще зберігається. В економічному плані – реалізуються будь-які проекти домінанта безпосередньо тощо.
Анексія – відрізняється від окупації тим, що жертва повністю інтегрується в тіло агресора у соціальному, економічному, політичному, управлінському плані. Встановлюється повний контроль за територією та залишками народів. Будь-які елементи адміністративних звичаїв викорінюються або заміщаються. Також відбувається заміщення функціонерів, лідерів, авторитетів тощо, зазвичай на представників домінуючої системи. Після анексії можливе лише існування невеликих національно-культурних груп тощо. підпілля.
Тут зробимо низку обов’язкових застережень. Війна, коли вже дійшло, може розвиватися у своїй ескалації як за висхідною, так і за спадаючою.
Наприклад по висхідній. Все починається зі звичайного «набігу», завданням якого було знищення армії супротивника та пограбування населення. Однак, за фактом успішності даної кампанії, було ухвалено рішення закабалити місцеві еліти зобов’язанням виплати данини за певними періодами. Ще трохи подумавши, агресор вирішує розмістити невеликий контингент на території жертви, а також починає брати активну участь у громадському управлінні, роблячи цю територію своєю колонією. У міру успішності розвитку нападник вводить на цю територію ще більше військ і окупує її остаточно, жертва втрачає всі функції самоврядування. І потім відбувається поступове поглинання, в результаті якого і землі, і народи, які там проживали, фактично вливаються в імперію завойовника.
Але процес може розвиватися і за спадаючою. Наприклад, метою нападу була анексія частини іншої держави. Але було отримано гідну відсіч, в результаті вдалося лише окупувати частину територій. Проте, утримувати там повноцінний військовий контингент не вигідно, і агресор вдається до дипломатії, зменшуючи кількість військ і шляхом загроз продовження військових дій, змушує держава-жертву прийняти певні умови і правила гри. Практично окупація скочується до часткової колонізації. Однак, у міру опору, жертва скидає з себе ярмо «управлінців, що понаїхали», і тоді агресор методом загрози чергового кривавого набігу, схиляє до періодичних майнових підношень. Найчастіше держави, що не мають великої та міцної армії, йдуть на такі угоди, щоб втратити частину матеріальних благ, але зберегти в значно більшому обсязі економіку та населення. Однак, припустимо, народ-жертва зміг за час протистояння створити і армію, і на подібну дипломатію не пішов, у цьому випадку агресор обмежується звичайним пограбуванням усіх територій, куди він спочатку зміг зайти. Зрештою, тут описаний приклад невдалої військової агресивної кампанії, метою якої була анексія територій іншої держави, але, зрештою, довелося обмежитися набігом та пограбуванням.
Крім описаного, будь-якій військовій агресивній кампанії властиві й певні супутні військові явища.
Репресії – системна та масова діяльність з придушення індивідів та груп населення. Ліквідації чи висновки окремих індивідів можуть бути особистими чи мафіозними розбираннями, помстою, інтригами тощо. При репресіях пригнічуються групи населення масово та системно.
Геноцид – системне знищення груп населення. У минулі століття називалося «вирізати». Приклад – ліквідація частини чоловічого населення при набізі з метою підірвати оборонні можливості жертви в майбутньому. У сучасності ця тактика і її суть не змінилися, лише стали більш витонченими, глибшими, цинічнішими.
Ізоляція – резервації, конц. табори, всякі «території з особливим режимом тощо». Суть одна – консолідація людських ресурсів жертви в одному місці, з їх можливою експлуатацією на користь домінанта. Можливо без експлуатації з метою відселення тих, хто підлягає репресіям, а не геноциду.
Колаборація – системна діяльність з відбору з представників народу-жертви індивідів, за якостями влаштовує агресора. Тут треба розуміти, що це діяльність із боку агресора. Бо незалежно від бажання тих чи інших індивідів, співробітництво реалізується лише за задумом домінанта.
Фільтрація – системні заходи щодо диференціації народу-жертви, в процесі якого домінант розподіляє людей за групами, у тому числі зазначеними вище. Актуально вже зі стадії колонізації, обов’язково із стадії окупації.
При цьому яка б не була війна, де б вона не відбувалася, всі озвучені вище п’ять елементів ви в будь-якому разі знайдете. Це неминуче. Інакше велика військова кампанія просто не може бути успішною.
Так, без пошуку колаборації в середовищі місцевого населення просто неможливо організувати ефективну взаємодію з народами, які там проживають.
Але без фільтраційних заходів практично неможливо провести диференціацію цього населення і визначити як колаборантів так і потенційний опір.
Геноцид, репресії та ізоляція – це теж постійні константи практично будь-якої агресивної війни, бо так чи інакше, але агресор зобов’язаний погасити опір місцевого народу. І тому, зазвичай, виявляються найактивніші групи населення, яких застосовуються заходи репресивного характеру, що можуть переростати у повноцінний геноцид, та іноді через масовості процесів створюються ізольовані території утримання там реакційної частини народонаселення.
Все озвучене вище – це реальне обличчя війни. Таке, як воно є. І в нашій ситуації в Україні все так само.
Тому, коли війна почалася, то ми побачили у виконанні армії РФ і фільтраційні заходи, і ізоляцію, і геноцид, і репресії, і колаборацію. Хто як би не хотів дивитися на це питання – але воно так, як воно є.
При цьому треба розуміти, що якщо ЗСУ реально зайдуть на Донбас і в Крим, як це озвучується нашими політиками, то там із величезною часткою ймовірності доведеться робити там те саме, що робила РФ нещодавно. Бо обидва ці регіони вже давно є анклавами РФії. Тому операції там так чи інакше вимагатимуть тих самих «непопулярних заходів». Але, на жаль, такою є реальна дійсність.
А. Розумовський