Вже рік триває кровопролитна, злочинна та безглузда зі стратегічної точки зору війна. Багато ще належить відкрити в майбутньому, але одне зрозуміло вже зараз – які б цілі та завдання не озвучував кремлівський фюрер, але це не ті гучні медійні заяви, зроблені 24.02.2022. При цьому деякі контури ситуації проступають з того, що реально відбувається. А саме, куди і на що було направлено вектор централізованого керування.
Вся викладена інформація не є якоюсь таємницею або складними аналітичними висновками. Практично все можна знайти у відкритих джерелах. Автор просто зібрав всю інформацію в одному місці, щоб зробити порівняльний аналіз.
Тож у чому базове завдання збройних сил будь-якої країни? Найголовніша, найперша? Мити асфальт, копати ями, ходити строєм? Ні!
Найголовніше завдання – це приведення умовного супротивника у небоєздатний стан.
Далі, для розуміння суті керівництва та прихованих за медійним шумом реальних цілей та завдань, спробуємо розкрити питання – у зіткненні ЗС РФ та ЗСУ які були б для кожної зі сторін найбільш зручні та вигідні тактико-оперативні ходи, необхідні для виконання першорядного завдання.
1. Найвигідніша позиція для початку боїв
1.1. Для ЗС РФ – заманити ЗСУ на підготовлену територію – контрольовані ділянки на Донбасі. Тобто змусити ЗСУ йти у наступ на донецько-луганську агломерацію для нав’язування боїв у пересіченій місцевості.
1.2. Для ЗСУ – максимально вигідно прийняти ЗС РФ повністю на своїй території, бажано якнайглибше всередині країни. Таким чином нівелювати перевагу в техніці та боєприпасах за рахунок подовження плечей поставок, одночасно отримати власну перевагу за можливостями оперування озброєними частинами та боєприпасами. Тобто противнику потрібно реалізовувати довгі схеми підтримки військ, а ЗСУ оперує короткими дистанціями.
Примітка: за звичай війна на своїй території – згубна. Але тут треба розуміти ситуацію в Україні 2022 року. Популярність держави у населення вкрай мала. Загальна кількість людей, які за документами проживають і навіть голосують в Україні, але при цьому фізично виїхали з країни, досі точно невідома. Навіть військова таємниця. До того ж, країна вже частково жила на фінансових подачах ЄС. У таких умовах розв’язання ще й агресивної війни добило б остаточно авторитет і здатність до управління.
Тому в даних конкретних умовах вигідним становищем для виконання первинних завдань зі знищення супротивника для ЗСУ був би конфлікт на території України, який зачіпає якнайбільше регіонів, але при цьому не здатний суттєво вплинути на реальне становище на полі бою.
2. Найуспішніша зміна фронту:
2.1. Для ЗС РФ – з урахуванням того, що основні сили ЗСУ на момент початку війни були зосереджені на Донбасі, найбільш вигідно – встановити умовну напругу на фронті, домогтися часткової мобілізації та максимального збільшення контингенту ЗСУ на даній ділянці. Після чого здійснити охоплення знизу по лінії Дніпра хоча б до Запоріжжя, зверху – перерізання траси Київ-Харків та швидкісної бетонки Харків-Дніпро, мости у самому Дніпрі – привести до стану, не придатного для важкої техніки. Після чого обрушити всю армаду на знищення ЗСУ на Донбасі. А це кілька тисяч ракет, сотні літаків авіації тощо.
2.2. Для ЗСУ – дроблення армії РФ на невеликі ударні групи, з максимально глибоким заходом усередину території України з якомога довшими плечима постачання. Це найбільш сприятлива конфігурація фронту, що дозволяє вибірковим методом знищувати окремі угруповання, що зав’язали всередині території України, а в ідеалі, що ще й виконують абсолютно непотрібні на даний момент функції, наприклад військових адміністрацій, усередині міської забудови.
3. Найуспішніша конфігурація військ.
3.1. Для ЗС РФ – великі ударні кулаки, зосереджені обмежених ділянках фронту. Використовується обмежена здатність ЗСУ відповісти із симетричною або хоча б порівнянною оснащеністю та кількістю військ.
3.2. Для ЗСУ – невеликі ударні угруповання ЗС РФ, глибоко на території України з довгими плечима постачання.
4. Розподіл чисельності.
4.1. Для ЗС РФ – максимальна концентрація військ понад мільйон сухопутної складової, на основних напрямах із наступними концентрованими ударами.
4.2. Для ЗСУ – захід на територію України армії ЗС РФ мінімальними порціями по 100 тисяч осіб із їх розподілом за максимально великою площею військових дій. Це є умова, що додатково підкріплює вигідність боїв на своїй території, викладена в п.п. 1.2. Тобто найідеальніший і найвигідніший для ЗСУ варіант – це сукупність пунктів 1.2 і 4.2 – тобто не тільки прийняти ЗС РФ глибоко на своїй території, але ще й якомога дрібнішими частинами.
5. Тактичне використання кістяка армії.
5.1. Для ЗС РФ – використання максимально підготовлених і мотивованих бійців як керівного ком.состава.
5.2. Для ЗСУ – введення максимально підготовленої частини ЗС РФ на свідомо безперспективний напрямок з їх подальшим блокуванням. Наприклад перекидання через широку річку з можливістю перерізання мостів, або як варіант – наказ довбати найкращими частинами про якесь місто, типу Маріуполя, а в ідеалі – взагалі битися про укріплені й лінії оборони.
6. Використання далекобійних засобів.
6.1. Для ЗС РФ – удари по накопиченню сил ЗСУ, укріпрайонам, складам, транспортним артеріям, виключно в зоні БД та прилеглих транспортних напрямках, надаючи локальні переваги для своїх частин.
6.2. Для ЗСУ – хаотичні удари по всій території з переходом на удари по цивільним цілям. Що додатково підвищує моб.ресурс та мотивацію. І при цьому дозволяє вирішити локальні проблеми постачання за рахунок диверсифікації. Крім цього, концентровані удари в районі гарячих БД вкрай складно відображати системами ППО. При цьому віялові та далекі польоти ракет над усією територією України дають достатній запас часу для їх відстеження та ліквідації.
7. Формат кампанії щодо території та цивільного населення.
7.1. Для ЗС РФ – відпрацювання виключно у межах обмежених територій невеликого розміру. Концентрація з метою військового призначення. Мінімальне заподіяння шкоди іншим регіонам.
7.2. Для ЗСУ – хаотичні удари по всій території, що дозволяють перетворити всю країну на бурхливий мурашник, з подальшим переходом до ударів по критичній цивільній інфраструктурі, з метою утримання населення в потрібному “тонусі”. В ідеалі, щоб ці удари в результаті не вели до серйозних наслідків і які можна було б усунути в короткостроковій перспективі.
Примітка: одна підірвана підстанція це 100-300 тис. збитків, але щоб завдати її, потрібно витратити іноді мільйони, і при цьому подібна акція результує в 5-10 мільйонів фінансової допомоги постраждалій стороні плюс потік добровольців.
8. Медійна риторика.
8.1. Для ЗС РФ – просочена повагою та мало не любов’ю до українців із закликами до спільних людських цінностей, що дозволяє “розслабити” максимальну кількість населення. Ставлення до ЗСУ на поважній основі. Вибудовування риторики довкола не культурно-історичних, а геополітичних питань.
8.2. Для ЗСУ – найвигідніша агресивна риторика з боку РФ, яка прямо закликає або дає підстави вважати про наміри здійснення геноциду щодо Українців, репресування україномовних, знищення культури тощо. Максимально зневажливі, агресивні ефіри пропагандонів з погляду переваги, зневаги та зарозумілості. Зневажливе та вкрай провокативне звернення до населення. Використання оборотів, що дискримінують, принижують гідність. У ідеалі – громадське найменування всіх нацистами, угиловцами, свинями, салоїдами тощо. Це, по-перше, консолідує та радикалізує населення України, по-друге, створює у свідомості РФіків хибно-полегшене сприйняття ЗСУ як супротивника.
9. Політика щодо Донбасу:
9.1. Для ЗС РФ – рівноправні пропозиції для мешканців Донбасу. Адекватна підтримка сімей, громад та ін.
9.2. Для ЗСУ – РФ максимально брутально нагинає чоловіче населення Донбасу і відправляє його під управлінням якомога більш низькокваліфікованих командирів на забій, наприклад на всякі піші штурми або в місця однозначних проривів ЗСУ тощо. Таким чином демонструється максимальна неадекватність режиму РФ решті регіонів.
10. Мобілізаційний порядок денний:
10.1. Для ЗС РФ – насамперед мобілізація людей, які мають справу зі зброєю і так. Тобто. структури МВС, ФСБ, пристави, ДСО та інша охорона тощо.
10.2. Для ЗСУ – загальна і провокаційна мобілізація до яких-небудь максимально тупими і резонансними способами серед бідних, хворих, алкоголіків, студентів, пенсіонерів, лікарів тощо. Тобто. людей з яких зробити середньостатистичних вояк на порядок складніше і довше за часом, ніж із тих самих силовиків.
11. По Маріуполю.
11.1. Для ЗС РФ – відрізати місто від постачання, вийшовши з Криму. Поступово дати цивільному населенню вийти, а військовому контингенту – здатися.
11.2. Для ЗСУ – вигідно, це коли армія РФ безглуздо довбиться об Маріуполь, витрачає на нього якнайбільше часу, бомб, літаків, ракет. У результаті частково знищує місто, роблячи наочний приклад усім іншим. Що підвищує добровольчий контингент, мотивацію та фінансування.
12. Херсоном.
12.1. Для ЗС РФ – через особливості географічного положення та ландшафту, сама операція зі взяття Херсона безглузда до придушення хоча б двох третин ЗСУ. Звідси вигідно нав’язати бій ліворуч Дніпра на якомога довгий термін. Операцію по Херсону зокрема і по правому березі загалом вигідніше розпочинати з північного напрямку поступово, залежно від рівня опору.
12.2. Для ЗСУ – максимально вигідний вхід якнайбільшого та максимально збройного контингенту на правий бік Дніпра. В ідеалі десь у цей час отримати якісь високоточні РСЗВ та взяти під вогневий контроль мости на Херсон. Таким чином утримувати там максимально боєздатний шматок армії ЗС РФ якнайдовше, в ідеалі до моменту успішних реалізацій на інших ділянках фронту. Після чого випустити добряче пошарпаних і демотивованих солдатів із правого берега, щоб вони додатково знизили мораль решти війська.
13. Використання авіації
13.1. Для ЗС РФ – точкові удари ланками з максимальної відстані по місцях скупчення супротивника та критично важливу у військовому відношенні інфраструктуру. При цьому економія авіації та льотчиків для використання на критичних ділянках фронту та в пізній, більш складній та тяжкій стадії конфлікту.
13.2. Для ЗСУ – поодинокі вильоти авіації РФ у глибину України. Використання низькоточних бомб, що вимагають підльоту та невеликих висот. А також злив РФією якомога більшої кількості літаків та льотчиків на ранніх стадіях конфлікту.
14. Формулювання цілей та завдань.
14.1. Для ЗС РФ – якомога простіші і зрозумілі цілі, короткострокові завдання на вузьких ділянках.
14.2. Для ЗСУ – вигідно якщо керівництво РФ формулює якнайбільше розпливчасті цілі та завдання, що не дозволяють середньостатистичному бійцю самостійно знайти однозначну орієнтацію в подібному процесі. В ідеалі, щоб ще й реальні команди начальства періодично не збігалися з озвученими цілями та завданнями, ставлячи солдата в понятійний глухий кут перед питаннями типу: що й навіщо ми тут робимо, коли це закінчиться, чому це необхідно робити і т.д.
15. Медійне висвітлення подій
15.1. Для ЗС РФ – чесне висвітлення бойових дій з невеликим оздобленням, властивим усім війнам. Це створить у суспільстві розуміння реальної ситуації та можливість підготуватися до тих чи інших подій. Також знизить стрес, за неминучої періодичної появи негативних факторів.
15.2. Для ЗСУ – найбільш вигідна абсолютно бравурна риторика пропагандонії РФ, що вводить і населення в абсолютно ілюзорний, інфантильний і розслаблений стан. Що робить його в принципі не здатним не тільки до прийняття наслідків, але й адекватного сприйняття реальної дійсності.
Як видно з перерахованих 15-ти пунктів, всі без винятку дії керівництва РФії були спрямовані на створення невигідної ситуації на фронті для їхньої власної армії зокрема, і для завдання максимальної шкоди РФії в цілому.
Тож які цілі та завдання виконує дана спецоперація? І тут висновок: приведення власної армії у небоєздатний стан, ліквідація на міжнародній арені авторитету та напрацювань, що дісталися ще з часів СРСР. Крім цього, йде знищення населення південного сходу України, яке є переважно набагато «російським», ніж власне сама москва, не кажучи вже про «кремль».
І тут важливо вказати, хто саме несе відповідальність за поточну ситуацію? Звідки виходить план, як і етапи його реалізації?
Почнемо із командування армії РФ, яке явно ставить перед своїми військами неадекватні завдання. Так, згідно зі статтею 83 конституції РФ пункту «л», Президент РФ «призначає та звільняє найвище командування Збройних Сил Російської Федерації». Іншими словами, все, що відбувається з їхньою армією, робиться під контролем осіб, які розставлялися на свої посади керівництвом «кремля».
Ідемо далі… Стаття 10-1 Закону «Про оборону» визначає порядок використання збройних сил за межами РФії. У пункті 2 цієї статті говориться, що якщо операція проводиться за межами країни, то:
«Загальна чисельність формувань Збройних Сил Російської Федерації, райони їх дій, завдання і термін використання цих формувань визначаються Президентом Російської Федерації».
Виходить все, що відбувалося з військами РФ на території України, до моменту анексії її частини, могло бути визначено лише Президентом РФ. Іншими словами, жодний Шойгу, ніякий Герасимов, жодні інші діячі з міністерства оборони, генштабу, ФСБ тощо, не могли жодним чином вплинути на те, яка чисельність формувань ЗС РФ у які райони України заходитиме, які стоятимуть перед ними завдання, і скільки це триватиме.
Таким чином, коли мова заходить про відповідальність, треба чітко розуміти, що все, що відбувалося на території України з 24.02.2022 з армією РФії, так само як і медійний порядок денний та інші спільні питання – це повністю централізована діяльність, яка виходить всього з одного всім добре відомого місця.
І це не випадковість, не шалапайство, не тупість командування, не обман партнерів чи щось інше. Це абсолютно цинічна, продумана та підла операція щодо знищення населення південного сходу України та власної армії.
А. Розумовський