У N7 за 2022 рік ми висвітлили реальні факти колаборантської діяльності голови Вільхуватської ОТГ Куп’янського району Василя Сорокіна. Наша стаття, а також заяви кількох громадян України, мешканців цього району, стали підставою для внесення скоєний Василем Сорокіним особливо тяжкий злочин – державна зрада, – в ЄРДР України.
Стаття 111. Державна зрада
1. Державна зрада, тобто діяння, умисно вчинене громадянином України на вред суверенітетові, територіальній цілісності та недоторканності, обороноздатності, державній, економічній чи інформаційній безпеці України: перехід на бік ворога в період збройного конфлікту, шпигунство, надання іноземної представникам допомоги у проведенні підривної діяльності проти України, –
карається позбавленням волі на строк від дванадцяти до п’ятнадцяти років з конфіскацією майна або без такої.
2. Ті самі діяння, вчинені в умовах воєнного стану, –
караються позбавленням волі на строк п’ятнадцять років або довічним позбавленням волі, з конфіскацією майна.
3. Звільняється від кримінальноївідповідальності громадянин України, якщо він на виконання злочинного завдання іноземної держави, іноземної організації або їх представників жодних дій не вчинив і добровільно заявив органам державної влади про свою зв’язок з ними та про отримане завдання.
Стаття 111-1. Колабораційна діяльність.
4. Передача матеріальних ресурсів незаконним збройним чи воєнізованим формуванням, створеним на тимчасово окупованій території, та/або збройним чи воєнізованим формуванням держави-агресора, та/або провадження господарської діяльності у взаємодії з державою-агресором, незаконними органами влади, створеними на тимчасово окупованій території , у тому числі окупаційною адміністрацією держави-агресору,
6. Організація та проведення заходів політичного характеру, здійснення інформаційної діяльності у співпраці з державою-агресором та/або його окупаційною адміністрацією, спрямованих на підтримку держави-агресора, її окупаційної адміністрації чи збройних формувань та/або на уникнення нею відповідальності за збройну агресію проти України , за відсутності ознак державної зради, активна доля таких заходів.
Суть заяв:
– Зняття українського прапора з Вільхуватського виконкому та встановлення російського головою ОТГ Сорокіним.
– Розселення російських військовослужбовців на території ОТГ у приміщеннях ОТГ:
* у смт Вільхуватка у приміщенні Будинку культури, школах;
* у смт Приколотне у приміщенні Будинку культури та місцевій поліклініці, раніше закритій тим же Сорокіним у зв’язку з нестачею коштів.
– Створення умов для проживання окупантів шляхом підключення даних приміщень до систем опалення, каналізації, водопроводу та постачання комунальних послуг їм за рахунок ресурсів України.
– Організація будівництва блокпостів для збройних сил РФ.
– Організація переходу на російські програми навчання у закладах освіти.
– Участь в організації та святкуванні Дня Перемоги 9 травня 2022 року разом із російськими військовими. Полум’яні промови в обіймах російських офіцерів, п’янки з ними ж.
– Економічне співробітництво з росіянами, яке полягало в тому, що паралельно з керівництвом OTГ В. Сорокін фактично керував фермерським господарством «Маяк» (колишній колгосп імені Тельмана), що має кілька тисяч гектарів земель у даному районі і належить на паях близьким родичам Сорокіна. До речі, волею Сорокіна це господарство виявилося єдиним у районі, кому росіяни дозволили посіяти зерно під новий урожай. Заслужив Васько! Оскільки попередній урожай дешево продавав у Російську Федерацію, про що і хвалився жителям Приколотного.
Внесла заяву до ЄРДР прокуратура. А ось оформити документально процесуальними документами докази цих фактів мала Служба безпеки України. Співробітники цієї Служби мали підібрати докази про те, що ці дії Сорокіна завдали шкоди суверенітету, територіальній цілісності, економічній безпеці України.
Спочатку цим зайнялися працівники СБУ Куп’янського району. Об’їхали заявників, опитали свідків та… на цьому все. Ці матеріали кудись таємниче зникли, а Сорокін гордо заявив, що він пройшов перевірку СБУ, вона до нього претензій не має і він приступає до своїх керівних обов’язків.
Такі «перевірки» Сорокін проходив і 2021 року. Тоді за заявою низки громадян та виступом нашої газети було внесено до ЄРДР заяву про замах на вбивство двох і більше осіб. Саме так ми розцінили практичні дії Сорокіна та Ковбаси щодо відключення водороздавальної колонки біля будинку інвалідів-пенсіонерів. Метою відключення стала незаконна вимога «сорокінців» за велику суму грошей завести цю колонку їм у двір. Грошей у пенсіонерів не було. Ходити за кілометр у колодязь не було сил. Залишалося вмирати… Врятували сусіди… Після початку розслідування колонку терміново підключили, а оскільки це діяння набуло великого розголосу, Сорокіну довелося «вирішувати питання» і з якимсь керівництвом партії, що привела безпартійного Ваську до влади в районі. Вирішив. Подейкують, що за дорого, але за бюджетні гроші.
Ми маємо підозри, що й перша хвиля перевірок СБУ діяльності Сорокіна в окупації пройшла за звичною для нього схемою. Однак після низки скарг розпочалася нова перевірка його діяльності в окупації. Конкретно перевіркою зайнялися співробітники СБУ Бугаєв Євген Олександрович, Колесніков Всеволод Валерійович та низка інших співробітників, на жаль, поки що нами не встановлених. Але ми над цим працюємо.
Приколотнянську школу особисто перевіряв Бугаєв. Перевірка проходила дуже дивно. Ну наприклад, знаючи, що Сорокіна підозрюють у колабораціонізмі і в тому числі в тиску на вчителів переходити працювати на російську програму, цей співробітник СБУ опитував вчителів школи, що залишилися в Україні, у присутності самого Сорокіна. Тим самим чинячи тиск на свідків, демонструючи повну підтримку СБУ і держави всьому тому, що робив Сорокін в окупації, навіть цей співробітник, який проїдає чималі державні кошти, “забув” оформити матеріали про вилучення з бібліотеки школи як підручників російської школи, так і російського прапора, який там зберігала бібліотекар школи, рідна сестра директора школи Г. Сологуб, яка втекла до Російської Федерації. А коли свідок Бабаян Алла Петрівна обурилася такою поведінкою Бугаєва і зажадала його пред’явити документи, що свідчать про те, що він із СБУ, а не з ФСБ, останній відмовився це зробити і терміново відбув до селищної адміністрації.
Ще «веселіше» поводилася група працівників СБУ з трьох осіб, одним з яких був Колесніков Всеволод Валерійович. Опитуючи свідків, ці «борці за безпеку України» переконували їх, що участь у спільному мітингу 9 травня 2022 року з військовими Російської Федерації в смт Приколотне взагалі-то це і не злочин зовсім. Це ж кажуть спільне свято, всі його святкують. І тут все нормально, він мав право це робити, як кожен із нас. Навіть разом із російською армією. За розселення окупантів та підключення мереж опалення для них ще простіше. Виявляється кочегар Васильєв вже «забув», хто йому давав команду це зробити і тому неможливо довести, що це Сорокін.
Ну, а по сільгосппідприємству і того «веселіше». Свобода ринку, однак.
Дані дії є ніщо інше, як тиск на свідків з метою розвалу кримінальної справи. Більше того, свідкам, та й у нашу редакцію почалися дзвінки з невизначених телефонів із погрозами вбивства від колаборантів, які втекли до РФ. Ось цікаво, хто ж повідомив у Росію список цих свідків?
За законом у таких випадках слід терміново ізолювати і самого Сорокіна, і працівників СБУ, що дахують йому. Та не тут то було. Вірні послідовники колишнього керівництва СБУ області Дудіна і Рябухи, публічно звинувачених у роботі на ФСБ РФ, абсолютно впевнені у своїй безкарності, продовжують робити свою чорну справу. Щоправда, тепер у цьому ОТГ поширюються чутки про те, що це Прокуратура винна… Така ось «відмазка».
Скажу прямо, дуже соромно перед патріотами України, які перенесли окупацію, ризикували життям, допомагаючи ЗСУ (такі є і серед свідків). Соромно за окремих представників влади, які ставляться до нашої країни, як до особистої годівниці, зневажливо ставлячись до пролитої крові нашого народу. Смертям малих діток, десятків тисяч чесних трудівників та воїнів.
Ну, а поки результат діяльності колаборантів і посадовців, які дахують їм, очевидна: потік добровольців у ЗСУ різко скоротився, а втрати на фронті збільшилися. І найголовніше – швидко падає довіра населення до влади України та до її Президента. Панове начальники – це шлях в нікуди.
Господи, поверни розум нерозумним.
В. Вірний