Незабаром виповниться рік з дня початку найбезглуздішої і найпідлішої війни затіяної деградуючим фюрером «нових росіян» Путіним.
Слід констатувати, що план її (бліцкриг) був запозичений у Гітлера тому, що придумати щось своє Путінська клоака не в змозі.
І так само як бліцкриг Гітлера проти СРСР розбився об єдність народу СРСР, так і путлерівський бліцкриг розбився об єдність українського народу.
Так сталося, що Перший удар прийняло на себе місто Харків, переважно російськомовне, чиї жителі мають багато родичів у Російській Федерації. І саме Харків показав всій Україні та світу приклад єднання всього населення незалежно від віри, національності, мови навколо однієї ідеї – ідеї захисту своєї домівки від очманілих ідіотів, що уявили себе вершителями наших доль.
Саме Харків явив світові новий, незрозумілий багатьом патріотизм, який і врятував не лише Харків, а й усю Україну. Думаю, що саме такий патріотизм, який виник у нашому місті, і має стати основою для подальшого розвитку України. Замість фальшивого “патріотизму”, крикливого нахабного, марного для держави, але процвітаючого в Україні, де основним маркером патріотизму служать зовнішні примітивні ознаки – які штани або труси носить українець, якою мовою розмовляє, в яку церкву ходить, і не дай боже не може правильно вимовити слово “паляниця”. Зауважимо, що одягнути шаравари та вишиванку дуже легко і це може навіть трирічна дитина, також неважко перейти і на розмовну українську мову, бо її відмінності від російської не дуже значні. Ну а сходити і віднести зайві гроші можна до будь-якої церкви, особливо якщо ти віриш у сатану. Тобто назватися патріотом за цими ознаками в Україні вкрай легко. Як ви вважаєте чому? Хто і навіщо впровадив в Україні такий патріотизм? Судячи з цих ознак, найбільше «справжніх українських патріотів» є у бригаді «Монако».
На початку війни путлерівці захопили весь Куп’янський район Харківської області, в якому всі голови ОТГ та районна адміністрація разом перейшли на бік рашистів. Але всі ці люди на всіх мітингах в Україні висловлювалися чудово освоєною українською мовою, ходили у вишиванках і голосно кричали Слава Україні Героям Слава. Як же так, за всіма зовнішніми ознаками патріоти, а у справах зрадники. Насправді все просто, коли формується резидентура розвідки іншої країни на нашій території, членам резидентури забезпечується надійне прикриття.
Найкраще прикриття – це провести агента у владу, що в нашій корумпованій країні дуже легко. І ось ми маємо море депутатів, голів ОТГ та інших чиновників, які отримали гроші від Путіна та їх вірно відпрацьовують. І в СБУ, яка ніби має цих агентів ловити маємо навіть резидента ФСБ (правда він уже в слідчому ізоляторі). Але його підлеглі поки що на волі. Ну, а надлишок агентури можна зробити блогерами, лідерами патріотичних організацій, що дуже легко і вимагає менше грошей.
Врятували ж Харків, та й Україну загалом прості чесні люди, гнані вищеописаною владою та вищеописаними «патріотами», головною метою яких було дискредитувати Україну, розікрасти її та налаштувати цих простих людей проти України, забезпечивши тим самим перемогу Путіну.
Я багато років досліджую цю тему і дійшов сумного висновку: наративи та дрес коди «справжніх українських патріотів» розроблені не в Україні, а за її межами, причому саме «новими російськими» і саме путлерівцями.
Обґрунтую цей висновок.
Після тяжких поразок армії Російської Федерації в Харківській та Херсонській областях, тяжких втрат на фронті як у техніці, так і в живій силі, в Росії різко зменшилась кількість тих, хто підтримує цю війну. Особливо прискорився цей процес із початком мобілізації. Ви пам’ятаєте кадри втечі росіян від мобілізації, звернення влади до карних злочинців, які сидять у в’язницях та панічне бажання переговорів з Україною. Зрозуміло ж, що падіння підтримки війни з 86% до 35% не могло не налякати Путіна, і до перевороту недалеко. Вивести війська з України – це втрата їм влади. Щоб утриматися йому потрібна пауза в боях. Причини також зрозумілі.
Запаси радянських ракет, боєприпасів та бронетехніки закінчуються. Виробництво нових мізерне і для серйозної війни недостатньо. Однак ця проблема вирішується, коли маєш союзником промислову державу номер один у світі.
Ні, Китай не постачає Російській Федерації зброю. Там розумні керівники та їм санкції США ні до чого. А ось промислове обладнання постачає. Причому найсучасніші виробничі лінії.
І цей процес йде повним ходом, що визнало вже керівництво ЗСУ. Так Валерій Залужний публічно заявив, що Російська Федерація збільшила випуск крилатих ракет x101 і калібр з 70 штук на рік до 40 штук на місяць, тобто у 8 разів. Але це теж не той рівень, який потрібний Російській Федерації для перемоги над Україною і тому стоїть завдання довести випуск ракет до 500-800 штук на місяць. І це цілком реально. Та й чіпи для блоків управління таких ракет Російська Федерація за допомогою Китаю може випускати.
Така ж картина і в інших галузях промисловості, які виробляють зброю та боєприпаси. Так що через півроку вони можуть різко збільшити обстріли. А допоки потрібно за будь-якою ціною стримувати наступ ЗСУ, щоб у їхніх військах не сталося паніки, як при звільненні Ізюму, Балаклії, Куп’янська, Великого Бурлука, Вовчанська. На що потрібна цільова жива сила – бо її стало катастрофічно бракувати.
І ось тут сталося найцікавіше. У цей дуже тяжкий для Росії момент, коли мотивованих добровольців «звільняти братів від фашистів в Україні» не стало, оскільки населення Росії розібралося в тому, що його вкотре обдурили, різко активізувалися «патріоти України», про яких я згадував раніше.
По-перше, почалася нова кампанія по руйнуванню старих пам’ятників, пов’язаних із минулим нашої країни. Причому все це супроводжується істеричними криками на різних телеканалах, з яких випливає, що знесення цих пам’ятників це єдине, що забезпечить Україні перемогу. Ніби нам не треба ракет і снарядів, нам не треба танків і літаків. Зламаємо пам’ятник якомусь російському поетові – і Путін здасться… Найпотрібніший час вибрали пани, коли перетягується канат хто кого, коли гинуть люди, коли єдність продемонстрована харків’янами вкрай важлива для всіх регіонів. Ці люди забирають час у керівників регіонів, що воюють, вносять розлад у населення. Та й змушують витрачати державні гроші, ніби їх у нас є надлишок. Кому це вигідно? Україні та її народу зовсім невигідно. А ось Путіну це цілком подобається.
Водночас різко активізувалися і «патріоти», які «захищають» українську мову. Від кого ви її захищаєте, хто на неї чинить замах? Виявляеться мер міста Харків Терехов, котрій спілкуеться з містянами російскою мовою. А може він просто поважає харків’ян за те, що вони зробили для міста та країни і тому розмовляє з ними на рідному для них слобожанському діалекті? Кому від цієї історії користь? Знову ж таки тільки не Україні. А чому ж активізувалися ці «патріоти» саме зараз, коли вирішується доля Путіна? Хто віддав команду та влив гроші? Щоб зрозуміти хто такі ці «патріоти», повернемося в минуле «мовних патріотів».
Ірина Фаріон з міста Львів, колишній народний депутат від партії «Свобода» Олега Тягнибока. Ця пані навчалася у Львівській політехніці за радянських часів та була єдиним членом КПРС на потоці. Після навчання була залишена у цьому ВНЗ, очоливши профком. Як ви розумієте, така людина не могла не мати «особливих стосунків» з КДБ. І тому ми цілком можемо припустити, що ця пані та сама «агентурна консерва», яка вступає в дію по команді від куратора з Москви.
Олег Тягнибок та його партія “Свобода”. Цю партію, як і всю команду Тягнибока, щедро фінансував і забезпечував їхнє проходження до Верховної Ради особисто Віктор Янукович. Про це знають всі більш-менш поінформовані люди. Коментарі потрібні?
Дмитро Корчинський позиціонує себе як бойовий український націоналіст, регулярно похвалявся як він “різав горла” російським солдатам у Чечні. З великим здивуванням наші журналісти спостерігали цього пана, який не є етнічним українцем, як утім і росіянином, на зльоті путінської молоді на озері Селігер у Російській Федерації. Хто його туди запросив і чому сподіваюся, пояснювати не потрібно?
Стараннями цих «патріотів», звичайно ж, число мотивованих добровольців із Росії збільшилося, але до емоційного сплеску їхня діяльність не дотягнула. А ось акції СБУ проти УПЦ, точніше, їх висвітлення у ЗМІ України дотягнули.
Безперечно, колаборантів, зрадників, навідників потрібно ловити і саджати. Причому не важливо хто вони. Але не можна давати в українських ЗМІ підтвердження наративів російської пропаганди.
Ось приклади таких підтверджень:
Що ж бачимо під виглядом «методичок російського світу». Фото газети «Десятина» 2004 року випуску, а також журналів «російський паломник» того ж року та інших. Це офіційне повідомлення, що це «доказ» злочинів УПЦ вилучений СБУ. Вибачте, це якраз і є реальне підтвердження наративу Російської пропаганди про те, що зла «фашистська українська влада переслідує УПЦ знищуючи православ’я», бо не маючи жодних доказів, підкинуло і вилучило старі газети і фальсифікують кримінальні справи. Прекрасний зразок допомоги російським пропагандистам. Така сама пропагандистська гидота відбувалася і в інших областях. І це все при тому, що СБУ в Харкові, наприклад, діяло виключно законно і нічого не фальсифікувало. Про це є заява Митрополита Харківського Онуфрія. На тлі ось таких ідіотських повідомлень з України з відповідними коментарями та поясненнями в самій Російській Федерації, в США, в ЄС демонструється також ролик як бабуся на колінах благає священика ПЦУ не забирати у них храм хоча б два дні, щоб її синочка загиблого у ЗСУ могли відспівати за православними канонами. Скажу прямо, це справляє дуже велике враження і на громадян Європи та Америки і, звичайно ж, на громадян Росії.
Але найбільший «успіх» та вплив на віруючих росіян, а також на вихованих європейців та американців мав звичайно ж ролик 95 кварталу, де друг президента України Зеленського, Євген Кошевий нецензурно хамським чином ображав УПЦ та її священиків. Будучи перекладено англійською, німецькою, іспанською мовами і масово розтиражовано, це «творіння» справило незабутнє враження як на на населення США та ЕС, так і на віруючих росіян, різко збільшивши кількість мобілізованих в Російській Федерації і прилив іноземних добровольців «рятувати Віру Православну в Україні». Проблем із поширенням подібних матеріалів Путін не має. Бо він був поставлений правити РФ кланом Ротшильдів, беззаперечно їм підпорядковується, про що свідчить миротворча поява Г. Кісінджера. Ну а власних ЗМІ у цього клану достатньо. Та й РПЦ не така проста в пропагандистському плані, бо РПЦЗ, що входить до неї, має приходи і в США, і в ЄС, і в інших країнах.
Ця праця громадян України принесла велику користь Путлеру та його армії, що й озвучив вельмишановний головнокомандувач ЗСУ Валерій Залужний, який поінформував населення України про те, що в РФ сформована армія в 200 000 чоловік, якій зараз збирають зброю та техніку. А загальний резерв сухопутної армії Російської Федерації він оцінив у півтора млн. чоловік. І для протидії їм потрібно 300 танків, 500 гаубиць, сотню РСЗВ і величезну кількість снарядів. Аж надто своєчасно все це сталося. І влада наша замість того, щоб організовувати цензуру, якою мовою говорити під час війни, краще б організувала цензуру, як коментувати дії СБУ, ЗСУ, МВС у ЗМІ.
Є й міжнародний ефект від праці неправедних. Єврокомісія публічно заявила, що вичерпала всі можливості щодо постачання зброї в Україну. НАТО публічно заявило, що ніколи не втрутиться в конфлікт України з РФ. Підозріло і небезпечно Путін приїхав до Білорусії.
Ну, а нам залишається чекати вимог агентурних «консервів» (якщо і це посилення путінської армії ЗСУ розіб’є) звільнення і висилки в РФ всіх російськомовних воїнів і командирів ЗСУ, як «не патріотів». Тоді точно Путін переможе.
Втім, є вихід. Необхідно позбавити цих панів монополії на патріотизм, розробивши на прикладі харків’ян новий дрес-код українського патріотизму, назвавши його «КОДЕКС УКРАЇНСЬКОГО ПАТРІОТУ», де чітко окреслити принципи поведінки і військових, і політиків, і бізнесменів, і робітників, зробивши головний наголос на практичній користі від вчинків кожного громадянина України як для держави, так і для народу.
Першою ознакою патріота України мають стати практичні справи кожного громадянина, спрямовані на збереження досягнутої єдності народів України. Запобігання створенню чи відродженню міжнаціональних та міжрелігійних внутрішніх конфліктів в Україні. Протидія будь-яким спробам викликати протистояння різних етнічних груп, як антидержавної діяльності.
Запрошуємо читачів до розробки цього кодексу.
В. Вірний