РЕЗИДЕНТ – керівник нелегального представництва розвідки однієї країни на території іншої держави, який спрямовує роботу агентурної мережі.
РЕЗИДЕНТУРА – автономна розвідувальна структура, що складається з громадян, які діють під глибоким прикриттям на користь розвідки іншої країни та керовані резидентом.
Таким чином, з вищесказаного випливає, що резидентів без резидентури не буває.
Так у 2017 році у Харкові було заарештовано резидентуру російської розвідки у кількості 18 осіб. Про що публічно заявив керівник СБУ Грицак.
Нинішнього року гучну заяву щодо Харкова зробив і чинний голова СБУ В. Малюк. Він публічно поінформував українців про арешт у Харкові РЕЗИДЕНТА розвідки РФ, який був високопоставленим співробітником СБУ області. Справді, у Харкові заарештовано трьох співробітників СБУ. Щоправда, співробітник координаційного штабу СБУ області, прийнятий на роботу тодішнім керівником СБУ області Р. Дудіним вже під час війни на роль резидента не тягне. А ось сам колишній голова СБУ області Р. Дудін та його колишній заступник Ю. Рябуха, який став перед війною директором інституту СБУ при Юридичній академії, цілком таки тягнуть. Втім, обидва сидять у тих місцях, куди вони звикли відправляти неугодних їм невинних українців, а хто з них резидент ми достовірно дізнаємося з рішення суду (якщо справа дійде до суду).
Тобто немає жодних сумнівів про арешт резидента, якщо про це заявив голова СБУ України.
Але тут щось у нас і виникає питання. А що із резидентурою цього резидента?
Те, що вона існує, дуже численна і впливова можна побачити на яскравому прикладі прикордонного з Росією Куп’янського району Харківської області, зайнятого військами РФ у перші кілька днів війни. Жодної спроби опору. Жодної акції непокори, жодного підірваного мосту. Війська РФ зустрічали хлібом-сіллю із заздалегідь вивішеними російськими прапорами, розселили у школах, поліклініках, будинках культури, тобто забезпечували окупантам проживання та харчування за рахунок України. На день Перемоги 9 травня місцеві царі організовували мітинги під прапорами РФ, виступали на цих мітингах тощо. Загалом служили як могли.
Не сумніваюся, що це результат діяльності тієї самої резидентури, до якої входили і працівники СБУ, і працівники МВС, і голови ОТГ, і мери міст, і судді, і депутати ВСІХ РІВНІВ.
Скажете, що вони не знали про напад? І тому ненароком залишилися в окупації?
Не вірю. Інакше звідки у голови Вільхуватської ОТГ В. Сорокіна опинилися під рукою і білий прапор, і прапор РФ? Або чомусь за дві доби до війни з Великого Бурлука раптом екстрено виїхав голова районного суду М. Риков (із сім’єю) та судді. Адже його син працює в СБУ Харківської області і був у добрих стосунках із Р. Дудіним.
Зрозуміло ж, що ключові особи у резидентурі ФСБ у Харківській області ЗНАЛИ про війну та підготували район до здачі.
Подібні дії спостерігались і в інших ОТГ Харківщини.
Так в Ізюмі заарештовано понад 7 колаборантів у т. ч. Є. Брюханов, В. Шевченко та інші. Але колишній мер В. Соколов встиг втекти (причому за пару днів до взяття м. Ізюм ЗСУ). Цікавий збіг, чи не так?
І мер Балаклії І. Столбової також встиг втікти. Та й решта намагалася, але не всі змогли. Дуже швидко драпали новоросійські фашисти.
ВИСНОВОК — Резидентура ФСБ чудово та надзвичайно ефективно спрацювала у Харківській області. Даремно деякі люди розповідали казки про низьку кваліфікацію ФСБ Російської Федерації. Це не підтверджується фактами. Можна тільки уявити, скільки агентури ФСБ в прекрасному самопочутті перебуває по всій Україні.
Не вина ФСБ, що розкрадена і перетворена Путіним на болото російська армія втекла від ЗСУ.
Наразі ми спостерігаємо певну роботу правоохоронців щодо виявлення колаборантів. У Вовчанську затримано віце-мера міста, двох поліцейських, лісничого, кількох співробітників окупаційної влади.
В Ізюмі затримано вісім осіб, у Козачій Лопані п’ятьох людей. А всього притягнуто до відповідальності 86 осіб.
Ну знаєте, панове, це боротьба з «окремими недоліками», а не з системою, як казали колись функціонери КПРС. Точніше з резидентурою ФСБ, яка і є цією системою.
У попередньому номері нашої газети ми опублікували журналістське розслідування щодо ситуації у Вільхуватській ОТГ Куп’янського району (стаття «Як Васька Сорокін колаборантом став»), де поки що не затримано жодного колаборанта. Зауважу, що завдяки прокурору Харківської області О. Фільчакову та голові СБУ Харківської області О. Куць справа зрушила з мертвої точки та розпочато розслідування злочинних дій керівництва Вільхуватської ОТГ.
Однак, резидентура організація серйозна, у її складі є і поки що не вигнані із СБУ співробітники, депутати всіх рівнів, судді та інші дуже впливові в Україні люди. І вони об’єднані однією метою – вціліти і зберегти свою структуру, бо війна далеко не закінчена. Навіть після припинення бойових дій вона продовжиться, але методами спецслужб. І подібна структура буде дуже затребувана керівництвом РФ.
Розуміючи це, а можливо і отримавши наказ, агентурна мережа РФ організовано та дружно надає супротив розслідуванню, підтримуючи один одного, впливаючи на слідство, залякуючи свідків, виносячи свідомо незаконні судові рішення, знищуючи докази.
Ми вже наводили приклади таких дій суддів Полтавського Апеляційного суду, працівників СБУ та низки депутатів районного рівня. І, в процесі розслідування колабораціонізму у Вільхуватській ОТГ, зіткнулися з, м’яко кажучи, незрозумілими діями працівників СБУ Куп’янського району та й області.
Конкретні приклади. Однозначно встановлено факт надання окупантам для проживання приміщення Приколотнянської поліклініки, бо вони там де-факто проживали. Також відомо, що ця поліклініка була закрита рішенням керівництва Вільхуватської ОТГ у зв’язку з тим, що на неї у них не вистачало грошей на опалення, воду, каналізацію і т.д. (хоча зменшили б зарплату Голові ОТГ В. Сорокіну з 65 000 гр. на місяць до 25 000, то й вистачило б).
Однак, для окупантів взимку в систему опалення поліклініки був закачаний теплоносій, підключена вода та каналізація (за рахунок ОТГ), щоб окупанти жили в теплі та комфорті. Виконав цю роботу опалювач Василь Васильєв. Під час первинного опитування відразу після звільнення він заявив, що вчинити так йому наказав В. Сорокін. Але дивним чином це пояснення, разом з іншими матеріалами, кудись зникли, а при повторному опитуванні оперативним працівником СБУ Колесніковим кочегар Василь раптом «забув» хто наказав. І що? А те, що опер порахував, що даний епізод неможливо довести, якщо Сорокін «переконав» кочегара Васильєва забути хто наказав… Чи дурня валяє опер, чи по життю такий, чи наказав хто?
Щоб не зламав собі голову опер, дам пораду як вилікувати голову забудькуватому Васильєву. Це дуже легко. Якщо Сорокін не наказував, то це він зробив сам і своєю волею надав приміщення та комуналку окупантам. І особисто має відповісти за скоєне. Як тільки Вася дізнається скільки за це дають, відразу пам’ять до нього повернеться. Ну, а Сорокіна слід ізолювати, щоб не заважав слідству.
Більш того, виявляється участь В. Сорокіна в організації спільного мітингу з військовими РФ 9 травня у смт. Приколотне під російським прапором, особистий виступ на цьому мітингу разом із російськими військовими теж не має ознак співпраці зі збройними силами РФ. Як і годування за рахунок громади окупаційного гарнізону у смт. Приколотне, на думку того самого опера. За що ж тоді вже засуджено деяких харківських колаборантів, які зробили те саме?
Ми розуміємо, що якщо резидентом РФ у Харківській області був високопоставлений керівник СБУ області, то він подбав про прикриття співробітників його резидентури. Оформивши цих зрадників агентами СБУ. Це дозволяє їх кураторам (напевно теж членам тієї ж резидентури) з штатних працівників СБУ, які залишилися поки що на службі, «вирішувати» проблеми Сорокіна та його людей як би «офіційно» Ось тільки вся його «агентурна» діяльність на шкоду Україні.
А будівництво блокпостів для окупантів? Невже це не злочин?
Також виявляється В. Сорокін за сумісництвом ще й керував приватним аграрним підприємством «МАЯК» і в цьому статусі хвалився в селищі вдалою угодою з окупантами-продажем зерна. За це навіть у Куп’янську посадили такого бізнесмена. А Сорокін на волі…
Впевнений, що така сама картина і в деяких інших ОТГ. Пояснення лежить на поверхні. Просто ФСБ робить все можливе та неможливе, щоб зберегти свою агентурну мережу для майбутнього. Заощадити помітних, значущих агентів, а кочегарів Василів вони залучать скільки треба.
Причина таких дій лежить на поверхні. Росія програє цю ганебну війну. Причому чим далі, тим швидше. Втрачено дві третини колишньої сухопутної армії. Хто на тому світі, хто ще живий, але став калікою. Охочих підписати договір з армією РФ майже немає, бо всі більш-менш розуміють, що розповіді про «непереможну і легендарну» – це не про них і не про армію РФ. Зрозуміли, що розповіді про нову, неперевершену зброю РФ – повна брехня, покликана переконати лохів, що гроші, виділені на оборону, вкладені в нову зброю, а не вкрадені ближнім колом Путіна під його чуйним керівництвом. А під час боїв в Україні вони побачили, що ця «нова» нібито неперевершена зброя насправді заново пофарбована застаріла радянська зброя. І не стало підготовлених добровольців. Оголошена мобілізація не вирішила проблему, але сильно збільшила втрати армії РФ, тому що «мобіки» погано підготовлені.
Путінська камарилья розуміє, що визнання поразки призведе до їх відсторонення від влади і навіть до Гааги. І тому намагаються «заморозити» воєнні дії. Будь-якою ціною домогтися паузи. Хоч би до весни. Хоч якесь перемир’я. Для цього руйнують електропідстанції в Україні, вбивають мирне населення, щоб змусити ЗСУ припинити побиття російської армії на фронтах. А до весни вони можуть встигнути відремонтувати значну кількість пошкодженої бойової техніки, виготовити нову і поповнити запас ракет. І тоді війна розпочнеться з новою силою. І перевірені зрадники у владних кабінетах України ох як знадобляться.
А що це означає для України? Для України це означає знову наступити на ті ж граблі та залишити у себе в тилу професійну зграю зрадників. ЯКІ ОБОВ’ЯЗКОВО ЗРАДЯТЬ ЗНОВУ.
Причому, що цікаво, усі вищезгадані та інші дива у розслідуванні почалися після приїзду до смт. Приколотне народного депутата України, заступника голови фракції «Слуга народу» П. Сушко, який привіз гуманітарку до Приколотного, передав її В. Сорокіну, сфотографувався з ним і відбув… Я не стверджую, що П. Сушко впливає на слідство, але цю фотографію та це спілкування В. Сорокін та резидентура ФСБ використовують по повному для залякування свідків та працівників правоохоронних органів. Дивує така необережна поведінку депутата. Йде війна, гинуть тисячі найкращих молодих громадян України. Сорокін у цьому районі повністю дискредитований та спілкування з ним завдає шкоди особистому авторитету самого П. Сушка, партії «Слуга народу» та Президента України. Під час війни це вкрай нерозумно та шкідливо. Сподіватимемося, що це просто нерозумність, а не виконання вказівок ФСБ.
Резидентура ФСБ у Куп’янському районі Харківської області має важливу відмінність від подібних до неї структур центральної України. Вона здебільшого складається з осіб, причетних до контрабанди з Росії в Україну та навпаки. Займатись цим бізнесом без співпраці з ФСБ РФ було, є і буде неможливо. Це й кримінальні авторитети, які займаються «чорною» роботою, це й голови селищ, депутати місцевих рад, працівники СБУ, що кришують їм, корумповані прикордонники, митники та судді районних та апеляційних судів. Уся ця бригада сидить на «чорних фінансових потоках», купуючи за ці гроші звання, посади, депутатство.
Та подібна ситуація не тільки в Харківській області. Подібне відбувається по всіх окупованих територіях. І тому все більший інтерес у громадськості викликає ідея генерал-лейтенанта СБУ Г. Омельченка про створення спеціальної структури для боротьби з цією самою резидентурою під назвою «Меч Арея» за зразком та подобою СМЕРША («Смерть шпигунам») часів Другої світової війни.
А поки що ми відслідковуємо і явно простимульований ззовні сплеск «боротьби» з історичними пам’ятниками, культурними традиціями, суперпатріотичні заяви про російську мову та інші дії, що дискредитують Україну. Мета проста-обмазати брудом Україну в очах європейців, знизити рівень її підтримки та відновити внутрішньоукраїнські міжнаціональні та міжрелігійні конфлікти. Особливо яскраво це виявилося у Харкові. У розпал каторжної роботи керівництва Харкова з порятунку інфраструктури нашого міста, який більше доби був без електрики, що могло призвести до катастрофи систем опалення та водопостачання та загибелі новонароджених малюків, ми харків’яни дізналися «важливу» новину про мера нашого міста І. Терехова. Ні, не про чергову нагороду від Президента України за 9 місячну працю без вихідних та відпочинку, з ризиком для життя, а про те, що його оштрафували за звернення до нас російською мовою. Невже пан Кремень не знає, що саме харків’яни, вистоявши, захистивши рідне місто, тим самим врятували і Київ? Причому зробили це незважаючи на той факт, що у Львівській області покидьки, що чудово розмовляють українською, здирали з наших жінок і дітей три шкури за оренду житла, поки ми захищали Україну. Це тому, що в Харкові живуть розумні люди, які розуміють, що судити людину потрібно за його справами, а не тим, якою мовою він говорить. Бариги, злодії та інше бидло не мають національності.
Ну так вже трапилося історично, що Харків населений багатонаціональними громадами, які переважно використовують для спілкування російську мову. І це розуміє кожна розумна людина, але пана Кременя це не стосується. А ось те, що це рішення нашкодило обороноздатності Харкова і принесло велику користь Путіну – стосується.
Схоже, це один з прикладів дії тієї самої резидентури ФСБ. Тим більше, що загострення цієї провокаційної діяльності сталося одночасно з появою в РФ відомого провокатора Медведчука.
Сподіваюсь, що влада України зробить висновки з тих катастрофічних провалів, які вона допустила на початку війни і в ім’я пам’яті десятків тисяч загиблих українців не допустить збереження мережі злодіїв-зрадників в Україні, навіть якщо вони платять великі гроші, чи одягнувши вишиванку кричать про свій патріотизм .
Не наступайте на ці граблі знову, хлопці. Оскільки наступного разу вони вдарять набагато болючіше.
В. Вірний